На Чернігівщині попрощалися з шістьма військовими, двоє з яких вважалися зниклими

10 серпня 2026, 21:01 ·795 слівредакція

10 серпня у Чернігові, Ніжині та Куликівській громаді провели в останню путь шістьох захисників України. Серед них — двоє бійців, чию загибель підтвердили лише через два роки після зникнення.

У Чернігові 10 серпня відбулося прощання з чотирма військовослужбовцями: Андрієм Лівенком, Віктором Мазуром, Микитою Сергієнком та Вадимом Дарнопихом. Також провели в останню путь Ігоря Малюгу з Ніжина та Миколу Дмитрука з Куликівської громади, яких два роки вважали зниклими безвісти.

Андрій Лівенко, 1976 року народження, уродженець села Дроздівка на Куликівщині. Закінчив Київський інститут сухопутних військ, згодом — військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка». Служив у Гончарівському та ОК «Північ», брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. У жовтні 2020 року очолив 162-й батальйон, який на початку повномасштабного вторгнення налічував близько трьох тисяч добровольців. За оборону Чернігова у березні 2022 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Загинув 1 серпня на Сумщині. Похований на кладовищі «Яцево».

Віктор Мазур народився 26 листопада 1976 року у Чернігові. До війни працював головним інженером у будівельній сфері. У перший день повномасштабного вторгнення долучився до оборони Чернігова, згодом воював у Серебрянському лісі та на Лиманському напрямку. Був заступником командира 1-го батальйону ТрО, загинув 1 серпня на Сумщині. Похований у селі Кіпті на Пузирівському кладовищі.

Микита Сергієнко, 1998 року народження, уродженець Чернігова. З 2017 року проходив службу в ДССТ, брав участь в АТО та ООС, дослужився від старшого стрільця до майора. Загинув 31 липня на Сумщині, похований на кладовищі у Ялівщині.

Вадим Дарнопих народився 30 жовтня 1980 року у Чернігові. Працював у СБУ, з 2019 року служив у ЗСУ. Був гітаристом гурту «Ода». Загинув 3 серпня, похований у Ялівщині.

Ігор Малюга, 1988 року народження, служив у 163-му окремому батальйоні територіальної оборони. Зник безвісти 7 жовтня 2024 року під час виконання завдання поблизу села Кузьмине на Луганщині. Результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Похований у Ніжині.

Микола Дмитрук, 2003 року народження, підписав контракт зі ЗСУ у грудні 2021 року. Служив матросом десантно-штурмового батальйону морської піхоти. Зник безвісти у червні 2024 року, згодом підтвердили, що він загинув 21 червня 2024 року поблизу села Кринки Херсонської області. Похований у селі Салтикова Дівиця.