Прогнози про «вікно» для переговорів навесні: аргументи за і проти

Частина західних аналітиків і розвідувальних структур вважає, що наступне «вікно можливостей» для мирного врегулювання відкриється навесні наступного року — приблизно через пів року відтепер. Такі прогнози базуються на припущенні, що раніше зупинити війну не вдасться.

Серед причин називають небажання Володимира Путіна йти на компроміси та пом’якшувати умови, висунуті Україною. Друга причина — неготовність Володимира Зеленського приймати умови Кремля: з об’єктивних підстав (передача територій авансом) і суб’єктивних (наслідки для його політичних перспектив). Зазначається, що причин насправді значно більше.

За цими очікуваннями, навесні можуть скластися умови для переговорів: Путін нібито переконається, що «холодомор» і «блекаут» не зламають спротив українців і не спричинять масових протестів, а труднощі в російській економіці поглибляться. Втім, ці припущення видаються необґрунтованими й не стануть причиною припинення війни.

Наводиться контраргумент: ціна російської нафти сягнула 120 доларів за барель — у 3,5 раза вище, ніж наприкінці минулого року після запровадження Трампом санкцій проти російської нафтогалузі. Це означає приплив коштів до бюджету, які покривають дефіцит першої половини цього року. Поки Іран блокує нафту в Перській затоці, а хусити завдають ударів по нафтових об’єктах у Саудівській Аравії, ціни можуть зростати й далі. Йдеться про ф’ючерси — контракти з виконанням через один або кілька місяців, що створює часовий лаг і запас міцності для планування.

Ще один аргумент частини експертів — імовірність прориву фронту та захоплення всього Донбасу. Про це лунає давно, але більшість прогнозів вказує, що сили оборони України не дають російським військам захопити Краматорськ і Слов’янськ. Темпи просування російських військ мінімальні, а з настанням сезону дощів вони сповільняться ще більше. До того ж ЗСУ проводять регулярні контратаки, які зривають плани ворога.

Окремо згадується чинник, який аналітики враховують не завжди, — вибори в європейських країнах, важливих для підтримки України. У Франції Марін Ле Пен є фаворитом майбутніх президентських виборів навесні, а її позиція не на користь України. У Німеччині результати регіональних виборів свідчать про складні тенденції для правлячої коаліції та зростання підтримки «Альтернативи для Німеччини». Якщо так буде й надалі, можливі дострокові вибори до Бундестагу наступного року та зміна позиції Німеччини щодо підтримки України. Обидві країни — «локомотиви» ЄС в економіці та безпеці.

Парламентські вибори також відбудуться в Польщі, Іспанії та Італії — важливих партнерах України у військовій і політичній сферах. Для продовження антиросійських санкцій потрібен консенсус усіх країн ЄС, і досягати його дедалі складніше. Вибори триватимуть упродовж року, тож «вікно можливостей» може не відкритися ні навесні, ні восени: Путін дотримуватиметься стратегії перечікування.

Зазначається, що він уже перечекав Байдена, а Трамп фактично призупинив пряму економічну та військову підтримку України й уже півтора року тисне на Зеленського, а не на Путіна, щоб Україна погодилася на умови Кремля, не надаючи гарантій безпеки. Без вирішення цього питання будь-які домовленості будуть «Мінськом-3», на що Зеленський не піде. Трамп, за цією логікою, орієнтований на «Нобелівську премію миру», а не на наслідки після завершення терміну. Кремль же повторює: якщо Зеленський не погодиться з нинішніми умовами, далі вони ставатимуть гіршими.

Автор не очікує компромісів від Путіна і не бачить передумов для істотної зміни ситуації на полі бою на користь України. Ресурсів — людських і матеріальних — у РФ більше, Україна постійно на межі, а її залежність від фінансової допомоги Заходу зростає. Якщо на виборах у кількох країнах (або навіть одній — Франції) переможуть сили, налаштовані на відновлення відносин із РФ і відмову від санкцій, це може призвести до суттєвих проблем із військовою та фінансовою допомогою Україні.

Прогнози на довший період, на думку автора, робити сенсу немає. Зазначається, що це особиста думка, яка може не збігатися з позицією редакції.