«Вівальді»: підготовка наступу Третього армійського корпусу тривала понад пів року

За оцінкою військових, наступ починається не з команди піхоті рухатися вперед, а зі штабів, підготовки людей, логістики, розвідки та безпілотних систем. Шлях до операції «Вівальді» тривав понад пів року.

Першим завданням корпусу в його смузі відповідальності була не атака, а стабілізація переднього краю. Противник тиснув, бойові порядки на окремих ділянках втрачали цілісність, а російські сили активно застосовували тактику інфільтрації — малими групами просочувалися між позиціями, накопичувалися в тилу й створювали загрозу логістиці. До червня вдалося стабілізувати фронт у смузі від Борової до Лиману та ліквідувати райони інфільтрації противника.

Друга складова — зміна управління підпорядкованими частинами. Частина бригад прийшла до корпусу після важких боїв, із втратами, проблемами комплектування та підірваною довірою до управління. Андрій Білецький сформулював принцип: командир має відповідати за весь цикл — від підготовки бійця до результату на полі бою. Десь це означало зміну командира, десь — переформатування штабу, десь — посилення сержантської вертикалі.

Третя складова — зміна уявлення про наступальну операцію. У рамках «Вівальді» підрозділи безпілотних систем корпусу працювали по російській логістиці: після ударів по трубопроводу та складах противник змінив маршрути постачання паливно-мастильних матеріалів. В операції були задіяні бригади корпусу, розвідувальні та безпілотні підрозділи, а також придані сили ССО, ГУР і ДПСУ. Для боротьби з інфільтрацією створювався об'єднаний штаб, який на тактичному рівні координував спеціальні й розвідувальні підрозділи в межах єдиного задуму.

Командир корпусу Білецький поставив завдання: технології мають компенсувати російську перевагу в ресурсах. За його оцінкою, дрони вже забезпечують значну частину уражень противника, а наступним великим напрямком мають стати наземні роботизовані комплекси. Водночас у корпусі наголошують: навіть десять тисяч дронів самі по собі переваги не створюють — дрон має опинитися в потрібному місці й у потрібний момент, розвідка — передати ціль без затримки, а штаб — розуміти, як епізод працює на загальний задум.

Окремо йдеться про цикл «проблема — рішення — дія». Якщо для реакції на зміну ситуації командир мусить пройти п'ять рівнів погодження, противник може виявитися швидшим. Тому корпус інвестував не лише в техніку, а й у сержантів, офіцерів, штабну підготовку та обмін досвідом.

У червні, підбиваючи перший рік корпусного експерименту, було сформульовано головне питання: чи може українська армія перемагати завдяки вищій ефективності управління та використання ресурсу. За оцінкою військових, «Вівальді» дає практичну відповідь — принаймні на окремій ділянці фронту така модель довела спроможність. Водночас наголошується, що противник теж навчається і змінює тактику.