Костянтин Гуменюк очолив Медичні сили ЗСУ: що відомо про нового командувача

Про кадрове рішення повідомив заступник керівника Офісу президента Павло Паліса. За його словами, призначення ухвалили спільно з Головнокомандувачем ЗСУ. Паліса зазначив, що новий командувач має авторитет серед військовослужбовців і довіру волонтерської спільноти.

«Попереду багато роботи й непростих завдань. Головний пріоритет на цій посаді — збереження життя та здоров’я українського воїна», — написав він.

Костянтин Гуменюк народився у Вінниці. Медичну освіту здобував у рідному місті: 1992 року з відзнакою закінчив Вінницьке базове медичне училище імені Д. К. Заболотного, 1998 року — Вінницький державний медичний університет імені Миколи Пирогова, а 2001 року — Українську військово-медичну академію. Загалом має майже 25 років хірургічного стажу.

Від 2001 року служив у військово-медичних закладах Вінниці: був ординатором відділення невідкладної хірургії, згодом очолював клініку ендоскопічної хірургії та ендоскопічної діагностики, викладав у Вінницькому національному медичному університеті імені М. І. Пирогова. Із 2024 року — професор кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії.

У війську Гуменюк із 2014 року. Того року він перебував у зоні АТО як старший передової лікарсько-сестринської бригади у складі 95-ї аеромобільної бригади, а 2015-го був провідним хірургом 59-го військово-мобільного госпіталю поблизу Луганська. У 2017 році став головним хірургом АТО, у 2018–2019 роках обіймав посаду головного хірурга операції Об’єднаних сил, а з 2019 року — головний хірург ЗСУ.

Серед відомих випадків у його практиці — операція у травні 2022 року в прифронтовому мобільному госпіталі поблизу Бахмута. Пацієнту з вогнепальним пораненням і руйнуванням нирки видалили орган лапароскопічно, через невеликі проколи, замість традиційного великого розрізу. У Сухопутних військах повідомляли, що це була перша така операція в Україні, а сам Гуменюк згодом називав її першою у світі, виконаною в бойових умовах. За його словами, втручання потребувало злагодженої роботи всієї операційної бригади. Пацієнт уже наступного дня ходив самостійно, згодом його виписали на реабілітацію.

Ще один складний випадок стався 2024 року: у прифронтовому госпіталі хірург разом із колегами прооперував військовослужбовця з мінно-вибуховим пораненням та ознаками вогнепального ушкодження серця. Стан пораненого стабілізували, після чого його евакуювали до Інституту Амосова.

Про пріоритети військової медицини Гуменюк говорив в інтерв’ю: серед ключових він називав швидкість евакуації поранених і злагоджену роботу всіх ланок допомоги. За його словами, через бойові дії медики часто не можуть дотримуватися «золотої години», коли поранений має якнайшвидше потрапити до хірурга, а евакуація може тривати годинами через обстріли та загрозу російських дронів.

«Чим швидше поранені з поля бою доставляються на етап стабілізаційного пункту бригади або передової хірургічної групи — тим виживаність краща», — говорив він.

Окремо Гуменюк наголошував на значенні правильних рішень під час надання допомоги та на ролі керівників усіх рівнів. За його словами, саме професіоналізм керівників мобільних госпіталів і провідних хірургів допоміг військовій медицині впоратися з великим потоком поранених після початку повномасштабного вторгнення.

«Правильне рішення = врятоване життя, і це найголовніше», — зазначав Гуменюк.

Для розвитку військової медицини, на його думку, недостатньо лише сучасного обладнання — потрібні підготовка фахівців і передача досвіду молодшим лікарям.

«Має бути сучасне обладнання, сучасні інструменти, якими виконуються такі унікальні операції. Але і мають бути підготовлені фахівці. І досвід має бути. Тому що може бути обладнання, а не бути спеціаліста, який би виконав ці операції», — зазначав він.

Гуменюк — кандидат медичних наук (2009) і доктор медичних наук (2025), заслужений лікар України, лауреат Національної премії України імені Бориса Патона. Він автор понад 53 наукових публікацій, має шість патентів на винаходи та 17 раціоналізаторських пропозицій. Серед державних нагород — орден «За заслуги» III ступеня (2022) за внесок у надання медичної допомоги та збереження життя людей в умовах воєнного стану, а також медаль «Захиснику Вітчизни».