Міноборони: за СЗЧ відповідають і без складання присяги

У Міністерстві оборони України пояснили, що поширена думка про неможливість покарання за втечу з частини до урочистого складання присяги не відповідає закону.

Ключовим для настання відповідальності є не присяга, а офіційний початок проходження служби. Він визначається першою частиною 24-ї статті Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII від 25 березня 1992 року) і для різних категорій військових відрізняється.

Мобілізовані набувають статусу військовослужбовця в день відправки до частини з територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Для тих, хто служить за контрактом, відлік починається з дня зарахування до списків особового складу підрозділу. Курсанти без попереднього досвіду служби стають військовослужбовцями з дня призначення на посаду. Складання Військової присяги відбувається вже після цих етапів.

Отже, якщо мобілізованого вже направили з ТЦК до навчального центру або військової частини, у разі втечі він підпадає під дію статей 407 та 408 Кримінального кодексу України. Відсутність присяги не повертає людину до статусу цивільної особи й не дає імунітету від кримінальної відповідальності.

Водночас у Міноборони зазначають, що під час розгляду кожної справи правоохоронці мають перевіряти, чи справді служба почалася згідно з нормами 24-ї статті.

Окремо йдеться про механізм повернення на службу: до 20 вересня 2026 року військові, які самовільно залишили частину до 12 червня, можуть повернутися за спрощеною схемою та уникнути кримінальної відповідальності, самостійно обравши новий підрозділ. Юристи зауважують, що ті, хто вирішив повернутися із СЗЧ, нерідко припускаються типових помилок через некоректні дії, що ускладнює їхній юридичний статус і подальше відновлення на службі.

Якщо військового в СЗЧ виявляють представники ТЦК та СП під час перевірки документів на вулиці, самі військкоми не мають законних повноважень його затримувати. Після фіксації факту через поліцейські бази даних порушника зобов’язані передати співробітникам Військової служби правопорядку (ВСП), які виключно й уповноважені займатися такою категорією військовослужбовців.