Іноземні легіонери в ЗСУ: як змінити підхід до рекрутингу і служби

Міністерство оборони вперше представило план залучення іноземців на початку літа. Колишній очільник відомства Михайло Федоров заявляв, що легіонерами можна укомплектувати до половини піхотних і штурмових підрозділів. План передбачав створення відкритої системи рекрутингу за участю ліцензованих приватних компаній, які за кожного кандидата могли отримувати до 300 тисяч гривень.

Після відставки Федорова в Міноборони повідомили, що основну модель залучення іноземців розроблено. Вона охоплює компенсацію витрат на дорогу та навчання, базову військову підготовку і роботу перекладачів. Старт реформи планувався на серпень, але конкретика з’явиться після призначення нового міністра.

Колишній командир роти Chosen Company у складі 59-ї окремої штурмової бригади Раян О’Лірі наголошує на важливості інформаційної складової. Він радить показувати іноземцям реальні умови служби через відео з бойовою роботою підрозділів і застосуванням дронів. За його словами, якісні рекрутингові матеріали для іноземців уже створюють «Азов», 3-тя окрема штурмова бригада та Сили спеціальних операцій.

О’Лірі вважає, що державі потрібно прописати зрозумілий шлях легіонера: від першого контакту з рекрутинговим центром до умов служби, переведення, кар’єрного зростання та соціального захисту після контракту. Інформація для кандидатів має подаватися їхніми рідними мовами, зокрема іспанською та португальською. Він також зауважує, що мотивація різниться: західні добровольці керуються ідеологією, а громадяни країн Південної Америки часто розглядають службу як заробіток.

Військовослужбовець Центру спеціальних операцій «А» СБУ з позивним «Яжів», який п’ять років прослужив у Французькому іноземному легіоні, наголошує на необхідності супроводу з моменту подання анкети. «Від моменту, коли людина подає анкету, у неї має бути куратор, який усе пояснюватиме — всі умови контракту, порядок оформлення документів, етапи підготовки та подальшої служби», — каже він.

Доброволець із США на позивний «Гольф», який служить водієм бронетранспортера М113 у тактичній групі «Реванш» ГУР, вказує на важливість правового статусу, медичного обслуговування та дозволу на проживання. Донедавна іноземцям фактично не видавали посвідок на тимчасове проживання, що ускладнювало доступ до банківських, медичних і нотаріальних послуг. Після завершення служби вони мали лише 90 днів на оформлення статусу або виїзд.

Правила змінилися у 2026 році: військовослужбовці-іноземці можуть отримати посвідку на строк контракту. Перші документи вже видані двом громадянам Колумбії, які служать у ЗСУ, але загальна статистика відсутня.

«Яжів» зазначає, що в рекрутингових матеріалах варто чітко вказувати розмір грошового забезпечення та можливість отримання посвідки. Він також наводить приклад Французького легіону, де в кожній роті працює адміністративний штаб — «бюро мажор», яке допомагає зі страховкою, документами та пільгами. Крім того, легіонер чітко знає, за що отримує гроші: перед зарплатою в електронний кабінет надходить документ із деталізацією виплат.

Іноземці не просять особливих умов, а рівних з українцями прав. «Нам не потрібні особливі гарантії чи механізми захисту. Нам потрібні ті самі гарантії, що й у будь-якого українського військовослужбовця», — пояснює О’Лірі. Однією з проблем є відсутність доступу до застосунку «Армія+», оскільки іноземців не додають до реєстру «Оберіг». Вони не можуть подавати електронні рапорти чи заявки на переведення. Також важливо урівняти можливості отримання звань і кар’єрного зростання.

«Яжів» наголошує на рівності у ставленні: «Потрібно викорінювати думку, що раз служить іноземець, тож він може будь-коли зібратися і поїхати додому. Якщо людина служить, до неї мають ставитися так само, як до інших військових українців». Він також вважає, що нагороди для іноземців мають особливе значення як офіційне визнання їхнього внеску, тому їх потрібно видавати частіше.