Ветеран 36-ї бригади розповів про бої на Курщині, оборону Запоріжжя та життя після ампутацій

Про це йдеться в історії військового, яку оприлюднила пресслужба 36-ї бригади морської піхоти.

До лав ЗСУ «Білорус» працював на будівництві, а службу розпочав у навчальному центрі «Десна». Звідти він потрапив до батальйону морської піхоти. За його словами, тоді він не планував пов'язувати з армією все життя: «Молоді тоді масово пішли служити на контракт. На той час це було три роки. І воно потім якось затягнулося». Спершу він служив у піхоті, згодом його перевели до мінометної батареї, де він пройшов шлях від номера обслуги до головного сержанта батареї.

Наприкінці лютого 2022 року військовий перебував у шпиталі після операції. Дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, він залишив лікарню на четвертий день після втручання, щоб вирушити на евакуацію підрозділу разом із побратимом на позивний «Танк». Йшлося про строковиків, яких бригада надавала батальйону для несення добового наряду. До Запоріжжя довелося добиратися полями, оскільки головні шляхи вже були перекриті.

Під час відступу група перетнулася з представниками місцевої тероборони. Після перемовин частина добровольців продовжила відхід, а морпіхи залишилися тримати позиції, щоб не допустити прориву до Запоріжжя. Тоді ж військові знайшли розвідувальний безпілотник «Лелека», який згодом передали представникам СБУ в обмін на допомогу в евакуації артилерійського озброєння та особового складу до Кам'янського.

Згодом батальйон брав участь у боях за Авдіївку, а також діяв на Херсонському напрямку поблизу Кринок. «У нас по факту не було уставщини, комбат говорив "махновщина". Ми роботу виконували так, як ми це бачимо», — зазначає морпіх.

Під час наступу ЗСУ в Курській області РФ мінометна батарея діяла у передових порядках. Військовий звертає увагу на проблеми з інженерним забезпеченням та логістикою: «Гнали добре. Було хреново, що ззаду ніхто не укапувався. Ніхто не рив лінії оборони». Він припускає, що за умови налагодженої логістики та облаштованих позицій угруповання могло б утримувати території довше.

Під час виконання бойового завдання «Білорус» дістав важке поранення, внаслідок якого втратив руку та ногу. Зараз він займається адаптивним спортом, зокрема кросфітом, і на власному досвіді показує іншим ветеранам шляхи адаптації. Своїм пріоритетом називає родину: «Мрія на даний час — дати дружині те, що я не зміг дати, коли був в армії».