Мобілізація на окупованих територіях: 478 контрактів за два роки та примус без вибору

Ці дані у жовтні 2025 року оприлюднив так званий «губернатор» регіону Євген Балицький. За його словами, охочих воювати за РФ небагато. Водночас у Запорізькій області створено нове «міністерство регіональної безпеки», яке відповідатиме за мобілізацію та військовий облік і працюватиме із ФСБ, МВС, Росгвардією та військовими. У разі офіційного оголошення мобілізації це відомство має допомагати військовій комендатурі та військкоматам розсилати повістки й забезпечувати явку чоловіків.

Про можливу нову хвилю мобілізації в РФ та на окупованих територіях дедалі частіше говорять у мережі. У Telegram-каналах так званої «ЛНР» побільшало оголошень про набір до формування «БАРС» та підрозділів БПЛА: людей запевняють, що на передову не відправлятимуть. У каналах «ДНР» прогнозують можливу кількість призваних і запрошують юристів, які розповідають, як уникнути призову. За оцінками, до виборів до Держдуми влада навряд чи наважиться на непопулярні рішення, але в жовтні це цілком можливо.

За перші шість місяців 2026 року, за словами заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва, контракт уклали близько 200 тисяч осіб. Таку саму цифру чиновники називали і в 2024-му, і в 2025-му.

Правозахисники наголошують: оголошення нової хвилі — лише формальність, адже мобілізація на окупованих територіях не припинялася. Якщо у 2022 році це був насильницький і хаотичний призов, то після включення «нових регіонів» до Конституції та законодавчого поля РФ не вступати до Збройних сил країни-агресора стало неможливо. Військкомати залучають адміністративний ресурс, а наслідки для тих, хто відмовляється воювати, сягають втрати громадянських прав.

«Існують різні способи тиску на окупованих територіях. Там наші громадяни абсолютно безправні. На них тиснуть, їх шантажують. Проводяться комплексні заходи з координації та нав’язування російської державної доктрини. Нашій молоді промивають мізки. І ось так, шляхом насильства, шантажу, тиску росіяни систематично призивають і мобілізують на окупованих територіях велику кількість наших співгромадян», — каже правозахисник, директор БФ «Людина і право» Борис Захаров.

Адвокат, експерт «Медійної ініціативи за права людини» Андрій Яковлєв зазначає, що після потрапляння до військкомату людина не може відмовитися, бо система не передбачає вибору.

«Створено правову систему, яка, по-перше, передбачає покарання за неучасть. По-друге, людина, яка не приєднується, зазнає певних обмежень громадянських прав, зокрема не може виїхати за кордон. Тому навіть якщо зовні це не викликає опору, насправді це все-таки примусова мобілізація, бо вибору немає», — коментує він.

За словами Яковлєва, навіть отримання російського громадянства під час окупації не робить участь у мобілізації законною. Міжнародне гуманітарне право забороняє країні-агресору залучати людей із захоплених територій до своїх Збройних сил, а тим більше — до війни проти власної країни. Це пряме порушення статті 51 четвертої Женевської конвенції. Контракт, підписаний «за власним бажанням», але під загрозою арешту, звільнення чи депортації, залишається примусом.

За словами Бориса Захарова, йдеться про три різні види мобілізації: щорічний призов до російської армії, змушування підписувати контракти для участі у війні проти України та підготовку масштабних мобілізаційних заходів, насамперед на окупованих територіях. Строковиків, які не повинні брати участь у бойових діях, усе одно відправляють на передову.

Точних даних про те, у яких саме захоплених містах мобілізують найактивніше, немає — доступу до інформації нема. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з лютого 2022 року по липень 2025-го на окупованих територіях мобілізували понад 46 тисяч українців. Офіс Генерального прокурора оцінює кількість призваних лише в окупованій частині Донецької області приблизно в 60 тисяч. Східна правозахисна група говорить про понад 300 тисяч, але з 2014 року. Захаров нагадує: коли йдеться про мобілізацію в РФ, першими страждають корінні народи, етнічні меншини та громадяни з окупованих територій.

Паралельно дітей у захоплених регіонах готують до служби в армії практично з перших років життя — через організації на кшталт «Рухів перших», «Орлят Росії» та «Юнармії». Вступ не є обов’язковим, але відмова позбавляє привілеїв. Маріупольчанка Марія Короткова, яка виїхала з міста у 2025 році, розповіла, що її донька не отримувала підвищену стипендію саме через відмову приєднатися до однієї з таких організацій.

«Москва створила систему, за якої усе починається з мілітаризації шкільної програми, вищих навчальних закладів та участі у всіляких заходах. Створила такий фон, який мілітаризує не лише дітей, а й усе суспільство. І в цій системі після отримання громадянства РФ громадяни України інтегруються в адміністративну систему РФ і, відповідно, беруть участь у призові», — коментує Андрій Яковлєв.

Мобілізаційний вік у Росії — від 18 до 55 років. У основній зоні ризику перебувають чоловіки призовного віку, насамперед працівники великих підприємств, заводів і бюджетники, чиї дані є в трудових реєстрах окупаційних адміністрацій. Єдиний спосіб гарантовано уникнути призову — виїхати з окупованих територій; інші варіанти не дають стовідсоткової гарантії.