Ветеран Павло Бистрицький: від Іловайська до виховання сина самотужки
Павло Бистрицький воював із 2014 року, пережив Іловайський та Дебальцівський котли, а в лютому 2023-го був поранений. Нині він демобілізований як батько-одинак і виховує сина Олексія.
Павло Бистрицький служив у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді, а згодом — у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». На фронті він був снайпером, командиром БРЕМ-1 та командиром штурмової групи. У лютому 2023 року зазнав поранення, а в листопаді того ж року за рішенням суду демобілізувався як батько-одинак.
На війну чоловік пішов у 2014 році. Повістку принесли до його матері 11 березня, і він одразу з'явився у частині 95 бригади. За словами ветерана, того ж місяця його призвали двічі: спершу відпустили з бази, а у військкоматі виписали нову повістку. Невдовзі на БТР-80 підрозділ вирушив у зону бойових дій.
«Ми стояли в лісі, який називали Шервудський ліс. Слов'янськ та Краматорськ тоді були окупованими», — згадує Бистрицький. Згодом бригада визволила Красний Лиман. За його словами, снайперові довелося сісти за великокаліберний кулемет, хоча він не знав, як його перезаряджати. Водій БТРа теж не мав прав на керування машиною.
У серпні 2014 року Павло потрапив в Іловайський котел, про який, за його словами, дізнався вже після виходу. 2015 рік він зустрів у Краматорську, а в лютому підрозділ скерували в бік Дебальцева. Тоді йому було 23 роки, а син народився напередодні. У березні 2015 року він демобілізувався й повернувся на роботу електрогазозварювальником у «Львівводоканал».
У серпні 2021 року чоловік уклав контракт з 10 окремою гірсько-штурмовою бригадою на пів року, а 4 лютого 2022-го продовжив його ще на пів року. 14 лютого підрозділ по тривозі виїхав у бік Житомира. Як командир БРЕМ-1 він виконував завдання з вивезення російської техніки — загалом понад 500 виїздів. Найважчим, за його словами, було витягнути БМП-3 поблизу Зайцевого під Бахмутом. Під час одного з рейсів він потрапив під обстріл російського танка, зазнав травми хребта, а побратими загинули.
Попри визнання обмежено придатним, Бистрицький повернувся в підрозділ командиром штурмової групи. 19 лютого 2023 року він дістав поранення: осколок зачепив ліву ногу й артерію. До точки евакуації було п'ять кілометрів, допомогли побратими з Третьої штурмової. Згодом знайомі побачили його фото в російському пабліку з повідомленням про загибель.
Нині Павло сам виховує сина Олексія, який навчається у шостому класі місцевого ліцею, відвідує курси програмування та вивчає англійську. «Ми один одного завжди підтримуємо», — каже ветеран.
