Копитін: відстань між військовим і розробником в Україні — один дзвінок
Голова підкомітету Верховної Ради з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Ігор Копитін заявив, що український оборонно-промисловий комплекс уже стає однією з базових галузей економіки, а головною перевагою країни є швидкість оновлення зброї.
За словами народного депутата Ігоря Копитіна, який очолює підкомітет ВР з питань оборонної промисловості та технічної модернізації, до повномасштабної війни український оборонний сектор був доволі закритим середовищем. Нині це тисячі розробників, інженерів, виробників і технологічних команд, а також значна кількість приватних компаній.
Ключовим чинником він називає наявність продукту, який пройшов перевірку фронтом. За словами Копитіна, полігонні випробування та презентації не дають відповіді на питання, як система поводиться проти реального противника — РЕБ, ППО, розвідки та інших дронів. В Україні таку відповідь отримують щодня.
Депутат наголошує: питання не в тому, чи може ОПК стати великою галуззю економіки, а в тому, чи вдасться не втратити цей шанс. Винайти дрон недостатньо — потрібно побудувати підприємство, знайти фінансування, масштабувати виробництво, забезпечити його комплектуючими, укласти довгі контракти й вийти на міжнародний ринок.
Головною перевагою України Копитін вважає не конкретний зразок зброї, а швидкість, з якою його змінюють. За його словами, у сучасній війні технологічна перевага може жити недовго: противник вивчає рішення, змінює частоти, ставить новий РЕБ і перебудовує тактику, після чого відповідь дає українська сторона. Це постійний технологічний двобій.
Найшвидше, за його оцінкою, морально старіє все, що пов'язано з безпілотними системами, зв'язком, РЕБ та програмним забезпеченням. Саме тут, зазначає депутат, Україна має серйозну перевагу: відстань між військовим на фронті та конструктором системи іноді становить один телефонний дзвінок. Цикл від запиту до нової версії на фронті може займати тижні, а подекуди й дні.
Копитін також висловився щодо поширеного визначення України як «лабораторії сучасної війни». Він зауважив, що лабораторія — це стерильне приміщення, де експеримент можна зупинити, тоді як в України такої можливості немає. За кожним рішенням, яке демонструють на міжнародних оборонних виставках, стоїть конкретна потреба: зупинити російський танк, дістати ціль далеко за лінією фронту, захистити місто від «шахедів», вивести людей із небезпечної ділянки, зберегти життя військового.
Говорячи про майбутнє, депутат наголосив, що після війни не варто повертатися до попередніх моделей роботи. Завдання, за його словами, — зберегти людей, команди, виробництва та інженерні школи, захистити інтелектуальну власність, залучити інвестиції, створювати спільні підприємства з партнерами й залишити центр цих компетенцій в Україні.
«Ми маємо зробити так, щоб цей надзвичайно дорого оплачений досвід працював на безпеку наступних поколінь українців», — сказав Копитін. Він додав, що якщо потенційний агресор знатиме про здатність України самостійно виробляти мільйони безпілотних систем, далекобійні засоби, роботизовані комплекси та системи РЕБ, а також про спільні виробництва з європейськими партнерами, це змінить ціну рішення напасти на Україну.
«І, можливо, найкращою українською зброєю майбутнього стане та, яку нам не доведеться застосовувати», — підсумував народний депутат.
