Гуляйпільський напрямок: кілзону ЗСУ планують розширити до понад 40 кілометрів

На Гуляйпільському відтинку фронту зона ураження, яку контролюють українські захисники, за оцінками військових, сягає від 20 до 40 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Восени очікується її подальше розширення — за прогнозом командира 7 корпусу швидкого реагування ДШВ бригадного генерала Євгена Ласійчука, до кінця року вона перевищить 40 кілометрів.

«До кінця року ця зона буде більше. Точно буде наступний етап і новий виклик. Саме тому ключова перевага - не просто мати технології, а вміти швидко адаптуватися до сьогодення, до реальності», — зазначив він під час виступу на зустрічі Yalta European Strategy у Києві.

Командир батальйону безпілотних авіаційних комплексів у складі 225 ОШП на позивний «Анвар» описав динаміку змін на цій ділянці: «Раніше кілзона була у нас п'ять кілометрів, потім десять кілометрів. Наразі вона становить від тридцяти до сорока кілометрів».

Головний сержант батальйону безпілотних систем 5 штурмової бригади Юрій Сиротюк пов'язує ефективність зони ураження з характером місцевості. За його словами, степ без перепадів висот, на відміну від Донецької міської агломерації чи Донецького кряжу, залишає російським підрозділам мало укриттів: «Тут майже відкрита місцевість, тому ця кілл-зона для ворога дуже болюча, бо він майже не може пересуватися в цій кілл-зоні, бо немає місць укриттів».

Через це окупанти змінюють тактику: пересуваються малими групами, а логістику забезпечують пішки — так звані «верблюди» підносять на позиції пальне, боєприпаси та провізію. Виконувач обов'язків командира батальйону безпілотних систем 154 окремої механізованої бригади Максим Качелюк каже, що задум залишається незмінним: непомітне піше переміщення, інфільтрація вглиб бойових порядків, накопичення там і подальше просування.

Щоб утримувати кілзону, українські бійці забезпечують цілодобову розвідку. Дистанції від 10 до 20 кілометрів покривають «Мавіки», більші — розвідкрила, зокрема «Шарки» та «Лелеки». У 154 ОМБр пріоритетом називають знищення дронової інфраструктури противника до злету.

«Насамперед виявляємо і знищуємо злітно-посадкові майданчики ворожих пілотів. Лише за останні тижні таких виявлено понад два десятки. Нанесли вогневе ужанення, знищили обладнання, техніку. Оператори БпЛА — пріоритет №1», — розповів Качелюк. За його словами, нещодавно було уражено російську ствольну артилерію, що працювала з центру Гуляйполя, приблизно за 10 кілометрів від переднього краю, а за два тижні знищено кілька ворожих артилерійських систем.

Погода коригує плани аеророзвідки: дощ і туман обмежують польоти, натомість російська піхота в таких умовах активізується. Протидіють цьому дистанційним мінуванням маршрутів висування за допомогою легких бомберів типу Insomnia та JET.

Юрій Сиротюк називає оптоволоконні дрони «тузом в рукаві», зазначаючи, що дієвих способів збиття чи подавлення таких апаратів наразі немає. Українське оптоволокно дозволяє долітати на 25 кілометрів і не піддається засобам РЕБ.

Командир 1 роти ударних авіаційних комплексів 237 ОББпС 7 корпусу ДШВ Михайло Литвинов каже, що мідл-страйки, які з'явилися цього літа, здатні уражати цілі в оперативному просторі противника: «У нашій смузі відповідальності кілзона починається від нуля і до 100-200 кілометрів вглиб від лінії бойового зіткнення, тому що у нас в батальйоні є мідлстрайки, які здатні “різати” ворожу логістику та не підпускати загарбників ближче для проведення штурмових дій».

Розширення зони ураження, за словами Качелюка, дає українським підрозділам час: зриває ротації, постачання боєприпасів, дронів і провізії, а також плани командування противника.

Сиротюк вважає, що для повного блокування напрямку кілзону достатньо збільшити вдвічі — до 60 кілометрів, адже саме на такій відстані розташований опорний пункт окупантів, село Новосілка.

Водночас противник нарощує власні спроможності: збільшує кількість розвідувальних і ударних БпЛА, використовує FPV-перехоплювачі, мобільні групи та засоби РЕБ. За словами «Анвара», росіяни компенсують технологічні втрати людським ресурсом, чого українська сторона собі дозволити не може.

Сиротюк підсумовує, що фронт більше не обмежується лінією піхоти: «Траси, які ворог вважав безпечними, наразі такими не є. Згадаємо, як було на початку війни: ефективний контроль - це міномет (6 кілометрів). Далі включалася артилерія. Зараз ми кажемо про ураження у 25-кілометровій зоні, а це літо показало, що мідл-страйки можуть уражати цілі й на більших відстанях».