Фронт без глухого кута: дрони, Крим і ракетна перевага РФ

Ситуація на карті може виглядати як глухий кут, однак за лінією фронту триває конкуренція технологій, виробничих спроможностей і швидкості адаптації. Найскладнішим напрямом залишається далекобійна війна: за оцінкою The Economist, Росія підходить до зимового періоду з перевагою у виробництві та технологіях.

Сучасні дрони дедалі більше розмивають межу між передовою і тилом. Безпосередньо біля фронту сформувалася так звана «кіл-зона» шириною орієнтовно 40–80 км, де пересування військових стало вкрай небезпечним через постійне застосування FPV-дронів.

За словами одного з українських військових, російські солдати через загрозу з повітря майже не використовують бронетехніку. «Іноді вони проходять до 20 км, несучи все на спині, тож якщо почують дрон, їм легше сховатися», — розповідає він.

Дрони застосовують не лише на передовій: обидві сторони намагаються заводити їх якнайглибше в тил противника, уражаючи логістичні маршрути. Зокрема, український підрозділ Nemesis полює на російський транспорт і військові цілі на окупованій території.

Окремим напрямом стає ізоляція окупованого Криму. Командувач Сил безпілотних систем України Роберт «Мадяр» Бровді каже, що його підрозділи працюють над послабленням російської логістики. «Крим – це перлина в короні Росії», — зазначає він, описуючи значення півострова для російських сил.

Водночас Росія теж адаптується й розвиває власні далекобійні дронові операції. Серед пріоритетних цілей опинилися залізничні перевезення: ударів зазнають не лише потяги з військовими вантажами, а й цивільні локомотиви.

Ще серйознішою проблемою автор називає зростання дальності та масштабів російських ракетних атак. Старі Shahed із поршневими двигунами поступово поступаються місцем швидшим реактивним версіям, які, ймовірно, мають китайські двигуни. Українським наземним засобам ППО дедалі важче їх перехоплювати. Паралельно Росія нарощує виробництво балістичних ракет, тоді як Україна має обмежені запаси американських Patriot.

Україна розробляє власні системи перехоплення, зокрема проєкт на базі ракети компанії Fire Point. Проте повноцінна протиракетна оборона потребує складного поєднання радарів, каналів передачі даних і систем наведення, тож швидкого рішення очікувати не варто.

На передовій українські військові заявляють про готовність утримувати позиції. Співрозмовники видання кажуть, що під командуванням нового головнокомандувача Михайла Драпатого ситуація змінилася. «Це вже не маленька радянська армія, що воює проти великої радянської армії», — зазначає Олексій Гончарук, колишній прем’єр-міністр, який нині очолює експертну раду організації Nemesis.

Українські військові не бояться чергової хвилі мобілізації в Росії. Натомість українських офіцерів непокоїть загальний перебіг бойових дій на теренах усієї України.