Сапер «Ювелір»: інженерно-саперне відділення 44-ї ОАБр готує боєкомплекти для ударних дронів

Перший контракт Віталій підписав у 2020 році, коли йому було 18. За його словами, тоді він хотів якнайшвидше пройти строкову службу й не планував пов'язувати життя з армією. У військкоматі спершу відмовляли, посилаючись на закриту потребу, але згодом запропонували трирічний контракт замість півторарічної строкової служби. Медогляд він пройшов за день і до кінця місяця вирушив на навчання.

До служби Віталій закінчив Тернопільське вище професійне училище за спеціальністю столяра-будівельника, працював на будівництві баз відпочинку в Одесі та за кордоном. Фах інженера-сапера опанував уже після розподілу.

Повномасштабна війна застала його на Житомирщині. Перші завдання, за його словами, були нескладними: спорудження бліндажів та їхнє маскування. Згодом додалося рекогностування місцевості перед облаштуванням позицій і заїздом техніки.

«Рекогностування проводиться перед облаштуванням позиції та заїздом техніки. Всюди, де має ступити нога військового, першими завжди йдуть сапери й інженери для того, щоб перевірити, чи безпечний шлях. Якщо є небезпечні вибухонебезпечні предмети, боєприпаси чи міни, то їх треба знешкодити або розмінувати. Там вже залежить від місцевості, як її видно», — розповідає військовий.

Серед інших завдань підрозділу — евакуація підірваної на дорозі машини з перевіркою шляху на наявність вибухонебезпечних предметів, а також зачистка ділянок після влучань у гармати чи склади з боєкомплектом.

Нині Віталій із побратимами готує боєкомплекти для ударних дронів-камікадзе.

«З підрозділами ударних БпЛА я працюю лише як сапер і споряджальник. У нас є своя кімната, де ми створюємо боєприпаси. Потім їх привозять до екіпажів, які їх запускають. Ось так і працюємо. Самі запускаємо, а що треба розміновуємо», — каже «Ювелір».

За його словами, найсприятливіша погода для роботи саперів — дощ і туман, які частково обмежують огляд з повітря. Найнебезпечнішим етапом він називає не саме знешкодження вибухонебезпечних предметів, а заїзд і виїзд із позиції. Ворог активно застосовує дрони-«матки», які несуть кілька ударних FPV-дронів і виконують функції розвідки.

Окрема складність — розмінування ударних БпЛА, які часто не спрацьовують, а зависають у сітках над позиціями, гарматами чи машинами. У таких випадках техніку спершу евакуюють, а дрон знищують на місці.

«Був випадок, коли побратими сиділи у бліндажі, очікували, коли приїдуть сапери, бо у них під дверима лежав FPV-дрон. А ми дозволу на заїзд не мали, бо небо було "грязне"», — додає військовий.

Чимало засобів ініціації боєприпасів тепер електронні: замість механічних підривників використовують плати з датчиками вібрації чи магнітного поля.

«Тобто плата тебе до себе підпустить, але від себе вже не відпустить», — каже «Ювелір».

Позивний Віталія пов'язаний із точністю, якої вимагає саперна справа. Головними рисами фахівців цього напряму він називає високу концентрацію та холодний розум.

«А ще треба мати в собі таку жилку, щоб вміти правильно приймати рішення. Ти маєш розуміти, що ти з ним віч-на-віч залишився, рішення тільки за тобою», — додає військовий.

Першим завданням Віталія було розмінування. Зараз, за його словами, досвід дозволяє швидше оцінювати, де і який вибухонебезпечний предмет може бути та як він спрацює.

Робота саперів залежить і від інженерно-технічного та інженерно-маскувального взводів, які облаштовують фортифікаційні споруди й укриття для особового складу, зокрема на техніці JCB 4 CX. За словами «Ювеліра», рота відкрита до нових фахівців.

На підготовчому етапі рішення ухвалюють спільно: сапери, командири відділень, головний сержант взводу, командир роти та начальник інженерної служби.

Найяскравішим спогадом зі служби Віталій називає роботу в колективі. Попри численні розмінування, найбільше йому запам'яталися виїзди на позиції до гармашів, де він мав змогу стріляти з різних видів артилерії, зокрема іноземної. Проміняти саперство на артилерію він не планує.

«Я тут вже шість років, стільки часу і сил вклав у вивчення чогось нового. Чим більше ти залізаєш у цю справу, тим більше розумієш, що в саперній справі немає меж для уяви. Наскільки працює уява, наскільки можеш працювати», — ділиться Віталій.

«Зараз потрібно продовжувати свою роботу для того, щоб фронт не просунувся далі, щоб кордони не змінились. А ще вдома на мене чекає дружина, донечка, батьки, молодші сестрички, брати», — додає «Ювелір».