Білоруські добровольці в Україні: війна, паспорти та правова невизначеність

У Силах оборони України станом на 2026 рік служать або є ветеранами близько 20 тисяч іноземних військовослужбовців. Лише в Сухопутних військах представлені громадяни 75 країн. Міністерство оборони під керівництвом Михайла Федорова планує нарощувати цю кількість, а міграційне законодавство за останні роки суттєво спростили.

Однак частина бійців та ветеранів-іноземців досі стикається з проблемами легалізації. Особливо це стосується громадян Білорусі, Росії та Венесуели, для яких повернення додому загрожує ув'язненням. У Кримінальному кодексі Венесуели участь у збройних конфліктах за кордоном кваліфікується як найманство, що передбачає до 15 років в'язниці.

Білоруські добровольці воюють у складі полку імені Кастуся Калиновського (Міжнародний легіон ГУР МО), 13-ї бригади Нацгвардії «Хартія» та інших підрозділів. Найбільшою групою іноземців у ЗСУ є громадяни Колумбії — близько 40%.

Боєць із позивним Сергій (ім'я змінено) приєднався до українського війська на четвертий день повномасштабного вторгнення. Він залишив роботу та двох дітей у Польщі, куди виїхав через політичні переслідування в Білорусі. Навесні 2025 року чоловік втратив білоруський паспорт на військовій базі. Через це майже рік не міг перевестися в інший підрозділ.

«Коли я приїхав сюди, стояло питання взагалі існування цієї держави. А зараз мені кажуть: "З точки зору закону, ви не маєте права [залишитись в Україні]"», — розповідає Сергій.

Військовий квиток та контракт є основними документами, що підтверджують статус іноземного добровольця. Але після звільнення військовий квиток вилучають, і боєць залишається без жодного посвідчення особи. Звернення до Державної міграційної служби не дало результату: там заявили, що військовий квиток і є посвідкою.

Посольство Білорусі в Україні не працює від початку повномасштабної війни, а з вересня 2023 року указом Лукашенка №278 закордонні дипустанови позбавлені права видавати чи обмінювати протерміновані документи. Повернення на батьківщину для добровольців неможливе: там на них чекають справи про тероризм та найманство, що загрожує десятками років ув'язнення або смертною карою.

У червні 2025 року Верховна Рада ухвалила закон, що спрощує набуття громадянства для іноземних військових: достатньо відслужити за контрактом один рік замість трьох. Білоруси можуть подаватися на громадянство навіть із протермінованим паспортом.

За даними ДМС, з 2014 до серпня 2026 року громадянство України отримали 52 білоруські добровольці (12 — до повномасштабного вторгнення, 40 — після). Ще 22 справи перебувають на розгляді.

Найскладніша ситуація — у бійців, які втратили паспорт під час служби. До 10 листопада 2026 року всі чинні іноземні військовослужбовці мають пройти легалізацію, але без оригіналу паспорта це неможливо. Заступниця представниці Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі Анастасія Махомет, ветеранка полку Калиновського, знає щонайменше про вісім таких випадків.

«Почуваюся дурнем. Постає запитання: що я роблю тут п'ятий рік?» — каже Сергій. Він не може перетнути кордон України, щоб побачити дітей у Польщі, не може оформити банківський рахунок чи укласти шлюб.

ДМС розробила законопроєкт щодо відновлення білоруських паспортів на території України та направила його до МВС для візування.

Окрема проблема — виплати родинам загиблих. У 2022 році уряд заборонив грошову допомогу родичам загиблих військових, які мешкають у РФ чи Білорусі. Однак на практиці виплат не отримують навіть білоруські родини, які живуть в Україні, включно з випадком, коли відмовили жінці, що сама служила у війську.

Вероніка Янович, ветеранка полку Калиновського, після загибелі чоловіка Олексія Лазарєва у січні 2026 року ініціювала петицію про присвоєння звання «Герой України» іноземцям. Вона набрала необхідні 25 тисяч голосів. Раніше посмертно це звання отримав лише один білорус — Михайло Жизнєвський, який загинув на Євромайдані.

Екскомандир 2-го Інтернаціонального легіону, полковник Руслан Мирошниченко зазначає, що Україна має подбати про інтеграцію іноземних ветеранів: «Багато іноземців мають більше прав називатися українцями, ніж деякі з наших співвітчизників. Але зараз вони недостатньо захищені».