28-річний воїн з Тернопільщини загинув на Запоріжжі

5 вересня 2026, 12:58 ·1706 слівредакція

20 серпня під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку загинув 28-річний боєць із села Ішків Козівської громади Богдан Починок на позивний «Альпачіно».

Богдан Починок народився на Тернопільщині. До 2022 року жив і працював в Іспанії, де планував відкрити власну справу. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну: 25 лютого вже був удома, а 27 лютого став стрільцем першої стрілецької резервної роти Національної гвардії України. Бойового досвіду на той час не мав — лише строкова служба.

Після трьох тижнів злагодження підрозділ направили в Донецьку область, у район Новобахмутівки. Там позиції регулярно обстрілювали мінометами, артилерією та РСЗВ «Град». Згодом Богдан опанував зенітно-ракетний комплекс, входив до складу мінометного розрахунку та працював із 120-мм мінометом. За його плечима бої в Авдіївці, Урожайному, Північному та Невельському.

Одним із найважчих епізодів став бій 24 лютого 2024 року на позиції «Лісоруб» у Невельському. Під час ворожого мотопіхотного штурму Богдан залишився на позиції фактично в оточенні, без зв’язку. Штурм вдалося відбити, але під час бою загинув його близький товариш Карім Хаффарі. Ця втрата суттєво вплинула на воїна.

11 вересня 2025 року Богдан перевівся до Центру спеціальних операцій «А» СБУ («Альфа»). До цього він готувався заздалегідь — проходив навчання та вдосконалював навички. На Запорізькому напрямку він із побратимами пережив підрив на міні в автівці та приліт дрона в бліндаж, продовжуючи виконувати завдання.

Удома Богдана чекала кохана Надія. Вони познайомилися ще 2014 року, а стосунки почалися 2024-го. Богдан готував справжню пропозицію руки та серця, мріяв про родину та донечку. У травні він написав коханій листа від руки, додавши колечко від чеки гранати — так звану «пробну версію» пропозиції.

Востаннє Богдан вийшов на зв’язок із Надією о 2 ночі 20 серпня. Останнє повідомлення вона побачила о 6 ранку того ж дня — він його так і не прочитав. Про загибель дівчина дізналася від спільного товариша.

Поховали Богдана 23 серпня, у День Державного Прапора України. Прощання відбулося в Києві, Тернополі та рідному селі Ішків. У заповіті воїн просив не співати на похороні сумних пісень, а народні та патріотичні, зокрема пісню про Довбуша, а також продовжувати писати йому повідомлення. У Богдана залишилися наречена, батьки та четверо братів.