Трохи можна, солдатику, правда ж?
Ну кому ті зашкодять сто грам,
На, ковтни! Відмовлятись не станеш,
Та і далі підем по ділам…
Трохи можна, ти ж точно здурієш,
Як усе будеш в сОбі тримать,
П’ють усі, - ти мене розумієш?
Всі, кому довелось воювать
Ну подумаєш – зайва чарчина,
Зате скинеш із себе тягар,
А для тебе – то зовсім краплина,
Ти ж нормальний!Ти ж не «аватар»
І ніхто з доброзичливців щирих
Не бажають солдату біди,
Поважають рішучих, сміливих,
І до столу запросять завжди…
Трохи можна… І ти під прицілом,
Ворог любить хмільне забуття,
Ти не зміг, не поміг побратимам…
Від прильотів не встиг в укриття…
Трохи можна… Відірвані пальці,
П’яних жартів похмілля сумне,
Все життя – наче осад у чарці,
Як гадаєш – тебе омине?
Трохи можна, і ствол на цивільних…
За кермо! – Ми ж у зоні АТО…
Поважають розумних і сильних,
А от п’яних не любить ніхто.
Трохи можна, солдатику, правда ж?
За загиблих! Давай, пом’яни…
Наливай! І я вип’ю. Ти знаєш,
Якось в вечорі, після війни.
11.01.2018
Андрей Кириченко
Комментариев:0