- Точна кількість людей, що померли під час голодомору 1932–1933 років і досі достеменно не відома. Адже в ті роки навіть згадувати про нього не можна було. За вказівкою влади загиблим приписували смерть від серцевих та інших захворювань, не пов’язаних із виснаженням організму.
- Більшість загиблих від голоду — діти! Українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв голодомору.
- Щоб вижити, люди змушені були вживати м’ясо здохлих тварин. Вони ловили котів та собак, а також журавлів, лелек, чапель, яких в Україні здавна оберігали, а їхні гнізда ніколи не руйнували. Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавалися до канібалізму.
- Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР. Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% — росіянами, 1,4% — євреями, 1,1% — поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.
- Саме слово «голодомор» вперше з’явилося 1978 року в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США. У СРСР на той час історикам дозволяли лише говорити про «труднощі з продовольством», але не про голод. Лише у грудні 1987 року перший секретар ЦК КПУ Володимир Шербицький, виступаючи на урочистостях з нагоди 70-ліття Української РСР, визнав факт голоду 1932–1933 років. Коли на цю тему почали дискутувати дедалі відвертіше, 1990 року ЦК Компартії України дозволив публікацію книжки «Голод 1932–1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів». 2006 року СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів щодо голодомору.
Комментариев:0