Звичайна сільська школа І-ІІ ступенів, тільки назва – Виликопʼятигірська і учнів, на жаль, лише п’ятдесят два чоловіка. Але які жваві і, без перебільшення, добрі діти. У цьому ми, військовослужбовці 26 артилерійської бригади, переконались особисто, під час участі у загальношкільному заході «День цивільного захисту населення».

Новенький військовий «КрАЗ», кермачем якого є старший солдат Микола Сиротенко, вже викликав ажіотаж, коли зупинився на шкільному подвір’ї. По-військовому коротка розмова директора школи Алли Лотоцької з прапорщиком Віктором Пугачем, швидке визначення «диспозиції» навчальних місць та уточнення плану задіяння артилеристів у заході – і через десять хвилин інструкторські місця були розгорнуті.

У всякому гарному спектаклі має бути пауза, яка інтригує. У шкільному заході такою паузою став обід, під час якого діти побачили на своїй території військових і зрозуміли, що звичайний шкільний день повниться сюрпризами. А далі – чотири довгих шкільних дзвінки, організована евакуація учнівсько-педагогічного колективу на спортмайданчик, невеличка ввідна лінійка, формування трьох вікових навчальних груп і – великі від цікавості дитячі очі, особливо у наймолодших учнів.

Будь-який процес пізнання починається з перших кроків на шляху знань. Так і заняття бійців бригади з школярами розпочалися з мовчазного спостерігання та рідких несміливих питань. А далі вир подій затягнув дітей, і вже почали формуватися стихійні черги до сержанта Дмитра Слободянюка, який знайомив із устроєм АК-74, та санінструктора Наталії Кравець, що проводила тренінг із надання першої медичної допомоги. Значна кількість учнів виявила бажання пройти курс підготовки із хімзахисту під керівництвом старшого сержанта Віталія Мальчука та сержанта Євгенія Шовкомуда. З дитячим захватом школярі одягалися в ОЗК та протигази і пірнали у димові завіси для перевірки, наскільки якісними є комплекти армійського хімзахисту.

Почувши радісний гомін біля навчального закладу, відвідали захід і вихованці дитячого дошкільного закладу, що тільки додало святкового настрою навчальному процесу. Заключним акордом стала автоекскурсія шкільним подвір’ям у кузові «КрАЗу», від якої діти були в захваті.

Спостерігаючи, як гармаші працюються з дітьми, з якою терплячістю, турботою та повагою ставляться до малечі, зрозумів, що в українських бійців чужих дітей не буває. А коли прийшов час прощатися, то хлопці і дівчата навіть не хотіли відпускати бійців, взявши їх у живе кільце.

Гармаші повернулися до частини, але спогади про цей день ще довго будуть розбурхувати спогади малечі: і носові хустинки, які можна використовувати замість джгута, почнуть носити у кишенях, і технічну частину автоматів вивчать, і дію небезпечних речовин будуть знати.

Автомобіль з бійцями вже майже сховався за поворотом дороги, а учні ще продовжували махати рученятами услід.

Олег КАЛАШНІКОВ