"Пошук жертви" для суспільства, або де на лаві підсудних вбивці?

На лаві підсудних немає терористів-вбивць, немає тих хто збив літак ІЛ-76 над Луганським летовищем у 2014 році. На лаві підсудних генерал, який на той час віддав розпорядження про підсилення угрупування на летовищі та деблокування тих, хто вже опинився в оточенні.

За матеріалами справи, загиблий борт не побачив злітно-посадкову смугу через відмову генератора, що живив її освітлення. Екіпаж за власним рішенням здійснював посадку за стандартною схемою та увімкнувши посадкові вогні зайшов на друге коло, після чого був атакований з ПЗРК та великокаліберної автоматичної зброї. Саме це й підтверджує камера відео спостереження.

Свідки подій розповідають, що літак сідав як новорічна ялинка. Невже Сам генерал наказав їм нехтувати власним життям, та в порушення правил безпеки заходити на посадку з повністю увімкненими посадковими вогнями? – Тож про покійних або добре, або правду.

Майже кожен день, вночі, не виявляючи бортовими вогнями літали літаки в Луганський аеропорт. Всього було зроблено 27 посадок. Кожен раз заходили з різною боку, після чого завалювались на крило і ставали на глісаду. З урахуванням швидкості, висоти і видимості в повітряному судні навіть при виявленні дуже важко потрапити необхідною кількістю ракет, щоб його збити.

Збитий літак підбили два фактори: посадка у штатній спосіб з увімкненими посадковими вогнями, що дозволило бойовикам виявити його візуально здалеку, і потрапляння ПЗРК, після чого пілот, злякавшись, зробив те, що робити було ні в якому разі не можна, - він відстрелив помилково теплові цілі, мабуть, згідно своїм рефлексам. Після відстрілу теплових цілей судно підсвітило себе в повітрі, після чого на нього звелася установка ЗУ-23, що стояла неподалік, і буквально розрізала його в повітрі. Власне, вже потім, проаналізувавши хід подій, з'ясували, що поразка з ПЗРК лише побічно вплинуло на катастрофу і було не основним аргументом. Основним - виявилася саме ЗУ-23.

В трагедії впав ІЛ-76 винні диверсанти РФ або сепаратисти (за окремою інформацією – це громадянин України мешканець Самсонівки), які змогли-таки вразити літак, як і в інших трагедіях при обстрілі колон, мінування доріг та інші події, коли українські угруповання приходили в пункт призначення з величезними втратами.

Це війна, і там бувають нещастя, такі як: ІЛ-76 або Зеленопілля. Дуже шкода, що деякі люди на цій трагедії заробляють собі бали, влаштовуючи політичний танець на кістках загиблих льотчиків і десантників, розпалюючи конфлікт і ні в якому разі не розповідаючи про причини цієї жертви, відводячи увагу від справжніх вбивць - тих, хто стріляв з ПЗРК і розстрілював літак із зенітної установки.

То де ж на лаві підсудних вбивці?

За такою схемою, яка відбувається навколо нашого колеги генерал-майора Віктора Назарова, можна відправити на лаву підсудних кожного командира, в підрозділі якого були бойові втрати серед особового складу.

Ситуація, що склалась навколо генерала Віктора Назарова, більше нагадує "пошук жертви" для суспільства. І сам факт, що судять командира за прийняття рішення – неприпустимий в умовах ведення війни.

Судити командирів за виконання обов’язку у захисті Батьківщини – теж саме що воювати на боці ворога.