ЗСУ тиснуть на ворога на Новопавлівському та Новоолександрівському напрямках

Після відходу російських підрозділів із району злиття річок Мокрі Яли та Вовча противник перейшов до активної оборони в смузі своєї 29-ї загальновійськової армії угруповання «Восток». Ворог намагається запобігти просуванню ЗСУ в напрямках Ялта – Дачне та Запоріжжя – Новоукраїнка, що на північ від дороги Н-15 Запоріжжя – Донецьк.

Окремі піхотні групи противника утримують позиції на південний схід від села Філія та Новопавлівки. Російське командування періодично проводить контратаки силами 29-ї армії та 90-ї танкової дивізії на напрямках Горіхове – Новопавлівка та Дачне – Новопавлівка, намагаючись забезпечити правий фланг своїх сил, що обороняються вздовж річки Мокрі Яли. Ці спроби поки не дали результату: українські підрозділи вийшли на рубіж Запоріжжя – Мирне та ведуть бої за села Комар і Перебудова.

Наступальні дії тривають на напрямках Маліївка – Шевченко та Воскресенка – Федорівка. Українські сили наблизилися до Федорівки на відстань менш як два кілометри. У районах Маліївки та Воскресенки заблоковано залишкові російські піхотні групи. Окремим вороже військовослужбовцям вдалося пройти через лісосмугу приблизно на кілометр у напрямку Мирного, однак інтенсивність контратак противника знизилася.

Російське командування 29-ї армії опинилося у складній ситуації через обмежені сили та неможливість стабілізувати оборону одночасно на стику з угрупованням «Центр» та на напрямку Маліївка – Шевченко – Бурлацьке. Серії коротких контратак лише уповільнили просування ЗСУ. Існує перспектива подальшого згортання російської оборони вздовж нижньої течії Мокрих Ялів та виходу українських штурмових груп на відстань 7–7,5 км від Времівки та Великої Новосілки.

На Новоолександрівському напрямку противник стабілізував ситуацію в районі Новомиколаївка – Темирівка – Новоіванівка, утримавши село Новомиколаївку. Це вдалося завдяки серії контратак, зокрема силами 120-ї дивізії морської піхоти, перегрупованої для зупинки просування ЗСУ до дороги Гуляйполе – Велика Новосілка. Однак ці дії коштували ворогу значних втрат.

Попри утримання позицій на північ від дороги між Темирівкою та Новоіванівкою, російські війська зазнали втрат: ЗСУ звільнили Запорізьке, майже повністю витіснили противника з Березового та утримали Калиновське. Українські штурмові групи наблизилися до Новоіванівки на два кілометри та ведуть бої за Привілля, перебуваючи за 600–800 метрів від Павлівки. На західному березі річки Янчур українські підрозділи, звільнивши Рибне та Красногірське, дісталися північно-східних околиць Солодкого.

Російське командування 5-ї та 36-ї армій, усвідомлюючи вразливість флангів через просування ЗСУ вздовж Янчура, організувало контратаки в цьому секторі, зокрема на напрямках Солодке – Злагода та західніше. Для цього залучені підрозділи 69-ї бригади прикриття та 38-ї окремої мотострілецької бригади зі складу 35-ї армії. Частину сил 127-ї мотострілецької дивізії 5-ї армії розгорнуто фронтом із заходу на північ. Ці заходи поки не суттєво вплинули на інтенсивність наступальних дій російських військ на Гуляйпільському напрямку.

Подальші наступальні дії ЗСУ в смугах 36-ї та 29-ї армій противника зберігають доцільність: просування створює кумулятивний тиск на фланг і тил 5-ї та 35-ї армій. Водночас масштаб цих операцій може бути обмеженим через ресурси, які українське командування може залучити, та потребу стабілізувати ситуацію на інших ділянках фронту.