ЗСУ просунулися на Новопавлівському напрямку, на Олександрівському — без змін

Смуги 29-ї та 36-ї загальновійськових армій російського угруповання «Восток» залишаються зоною активних бойових дій. Російське командування намагається стримати просування передових підрозділів ЗСУ в південно-східному напрямку, проте станом на вечір напередодні повністю виконати це завдання йому не вдалося.

На Новопавлівському напрямку українські війська вели наступ з обох боків дороги N-15 Запоріжжя — Донецьк: у напрямках Запоріжжя (село) — Новоукраїнка, Мирне — Комар та Маліївка — Бурлацьке. Попри опір противника, на низці ділянок вдалося просунутися.

Зокрема, на напрямку Запоріжжя (село) — Новоукраїнка ЗСУ звільнили Запоріжжя (село) і просунулися понад 2 км на схід від нього, а вздовж південного берега річки Вовча вийшли на відстань 1,5–1,7 км від села Дачне. Російські підрозділи намагаються утримати позиції на північ від Вовчої, активно контратакуючи в напрямку Дачне — Філія, і зберігають позиції в районі Філії та на південний схід від неї. Водночас просування ЗСУ на північ від цієї ділянки, у напрямку Новопавлівка — Горіхове, та витіснення російських піхотних груп із району злиття річок Вовча і Мокрі Яли ускладнили командуванню 29-ї ЗВА утримання передових позицій у районі Філія — Дачне — Новоукраїнка — Запоріжжя (село).

Бої тривають і на південь від дороги N-15, де противник намагається втримати позиції вздовж річки Мокрі Яли на ділянці Перебудова — Дніпроенергія та плацдарм на захід від неї. Українські війська переправилися через Мокрі Яли в її нижній течії на північ від дороги Запоріжжя — Донецьк і просунулися на захід, вийшовши до північних околиць села Перебудова: передові позиції ЗСУ розташовані за 600 метрів від села, вже за річкою. На напрямку Піддубне — Перебудова українські підрозділи також вийшли впритул до села на протилежному березі Мокрих Ялів. На напрямку Мирне — Комар на західному березі річки подолано 1–1,5 км. Фактично тривають бої за обидва села.

У напрямку Маліївка — Бурлацьке ЗСУ за півтора місяця боїв просунулися на 7,5–8 км, зокрема на 1,5–2 км східніше села Шевченко за останні 20 днів. Територія на захід від Мокрих Ялів на ділянці Перебудова — Дніпроенергія, яку контролюють російські війська, поступово скорочується; її максимальна глибина, на ділянці на захід від села Федорівка, нині становить 4,7 км.

На Олександрівському напрямку, у смузі 36-ї ЗВА, російським військам, за винятком кількох секторів на лівому фланзі, вдалося стабілізувати ситуацію. ЗСУ закріплюються на південний захід від Комишувахи в районі Тернове — Новогеоргіївка — Запорізьке — Березове, але протягом звітного періоду просування на Темирівку чи Комишуваху не було. Противник утримує тактичний виступ у напрямку Новомиколаївка — Калинівське і час від часу контратакує з нього в бік Вербового та Степового. На напрямку Новогригорівка — Новоіванівка російські сили також зберігають виступ на північ від Новогригорівки, діючи невеликими штурмовими групами, щоб зайти за фланг українським підрозділам на південь від Калинівського. Ці контратаки блокуються, але вони ускладнюють подальший наступ на Новомиколаївку та Обратне.

Менш стабільною для противника виглядає ділянка вздовж річки Янчур у напрямку Успенівки. ЗСУ просунулися впритул до Успенівки на протилежному березі річки, досягнувши рубежу Привільне — Павлівка. На західному березі Янчур передові російські підрозділи відтиснуто до 2 км на південь від села Рибне, а також вклинено в оборону на 1,5–2 км на захід від села Солодке, де, судячи з усього, вже почалися бої за його звільнення. Просування з рубежу Красногірське — Новогригорівка та за напрямком Рибне — Солодке створює передумови для наступу на Успенівку на ділянці шириною приблизно до 7 км.

У тактичному тилу українських підрозділів, що діють у бік Успенівки, фіксують дрібні залишкові групи піхоти противника чисельністю 3–4 військовослужбовці, іноді 5–6, зокрема на південний захід від сіл Злагода та Рибне і в районі Новогригорівки. Їх поступово зачищають, але російське командування продовжує засилати нові групи для прихованого проникнення — очевидно, щоб дезорганізувати або уповільнити наступальні дії ЗСУ. За масової інфільтрації таких груп українські підрозділи змушені витрачати сили на їхній пошук у своєму тилу замість участі в концентрованих наступальних діях; групи також атакують шляхи постачання й евакуації, позиції підрозділів БПЛА, опорні пункти та командні пункти.

Загалом темпи українського наступу в операційній зоні угруповання «Восток» суттєво знизилися, а на окремих ділянках він припинився. Водночас у низці районів, насамперед на південь від дороги Запоріжжя — Донецьк, уздовж Мокрих Ялів і в напрямку Успенівки, просування хоч і повільно, але триває. Подальший рух на південь уздовж Янчур і звільнення Успенівки можуть створити труднощі на лівому фланзі російської 5-ї ЗВА, яка наступає північніше Гуляйполя в напрямку Оріхова, а зміна конфігурації російської оборони вздовж Мокрих Ялів здатна порушити оперативну взаємодію між угрупованнями «Восток» і «Центр».