Командир бригади «Ахіллес»: зона небезпеки на фронті сягнула 30 кілометрів

Командир 429-ї бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко розповів про зміни на полі бою. За його словами, ще приблизно рік тому зона небезпеки на фронті охоплювала 15–20 кілометрів, тоді як зараз ця відстань зросла до 30 кілометрів. На окремих ділянках, де працюють спеціалізовані підрозділи противника, вона сягає 35 кілометрів.

Причиною Федоренко називає розвиток технологій: дрони діють на більшій відстані, вдосконалюється зв'язок, зростають можливості батарей. Наслідок — фронт стає прозорішим, а переміщення людей і техніки на поверхні — небезпечнішим.

Ця трансформація породжує нову проблему: як забезпечувати підрозділи на передньому краї, коли наземна логістика дедалі більше залежить від безпілотників. Федоренко навів думку командира корпусу «Хартія» про те, що війна майбутнього точитиметься не стільки в небі, скільки під землею, і назвав цей прогноз важливим для розуміння наступного етапу бойових дій.

За його словами, українському війську доведеться вчитися прокладати підземні маршрути та, де це можливо, будувати тунелі. Вони мають забезпечити постачання підрозділів на лінії бойового зіткнення й водночас дозволити максимально використовувати артилерію, дрони та інші засоби ураження. Федоренко зауважив, що противник також рухається в цьому напрямку.

Логіка, за його словами, така: що більше роботизується поле бою і що швидше розвиваються технології, то небезпечнішим стає перебування людини безпосередньо на лінії бойового зіткнення.

Командир бригади нагадав, що Україна вже проходила подібний етап технологічної перебудови. Безпілотні системи спочатку сприймали далеко не всі: частина полковників та генералів, яких Федоренко називає «старовірами», не вірила, що дрони відіграватимуть настільки важливу роль, а традиційні танки та артилерія здавалися їм незмінною основою. Ініціатива ж розвитку безпілотних систем фактично пішла знизу — від українських військових, а ефективність нового озброєння підтверджували результати та статистика.

Наступним кроком стало політичне рішення створити окремий рід військ — Сили безпілотних систем. Федоренко наголосив, що політична воля президента Володимира Зеленського дозволила запустити цей процес попри спротив тих, хто не бачив, як змінюватиметься війна.

Розширення зони спостереження та ураження означає, що старі підходи до утримання позицій і логістики стають дедалі ризикованішими. Федоренко описує поле бою, де все, що рухається на поверхні, стає потенційною ціллю: чим далі бачать і дістають безпілотні системи, тим складніше непомітно доставити боєприпаси, провести ротацію чи перемістити техніку. Саме тому підземна логістика та подальша роботизація можуть стати наступним етапом розвитку війни, зауважив військовослужбовець ЗСУ.

За його словами, для України критично важливо не повторити помилку, коли нові технології намагаються вписати у старі правила. Федоренко наголошує: війни не потрібно боятися — потрібно вчитися, готуватися і змінювати тактику та підходи.

«Українська армія вже довела, що здатна на таку трансформацію на прикладі безпілотних систем. Тепер перед нею постає наступний виклик: адаптуватися до фронту, який стає дедалі ширшим, прозорішим і небезпечнішим для людини», — наголосив офіцер.