У Житомирі попрощалися з сержантом Дмитром Матвійчуком, який загинув на Донеччині

Дмитро Леонідович Матвійчук народився 4 серпня 1990 року в Житомирі. Він навчався у житомирській загальноосвітній школі №14, а згодом здобув професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури у Вищому професійному училищі Житомирського технологічного університету.

Працював на каменеобробному підприємстві в Коростишеві, експедитором у Житомирі та в будівельному маркеті в Чуднові. У 2011 році одружився. Разом із дружиною Тетяною виховував двох синів, мріяв про власний будинок у передмісті та майстерню, де міг би ремонтувати й створювати речі.

«Дмитро мав золоті руки. Він любив техніку, добре розбирався в електроніці, умів ремонтувати, паяти, лагодити й удосконалювати механізми. Його захоплювало все, що можна було створити власноруч. Постійно шукав нові технічні рішення, цікавився інструментами й ніколи не боявся вчитися новому. На кожному місці роботи здобував повагу людей. Дмитра знали як чесного, доброго, відповідального, працьовитого та надійного чоловіка, який сумлінно виконував свою роботу і завжди був готовий прийти на допомогу», — зазначили в Житомирській міській раді.

До лав війська Дмитра Матвійчука призвали 14 січня 2023 року. Базову загальновійськову підготовку він проходив у Великій Британії. Згодом служив у 30 окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького, у взводі безпілотних систем «Злі Сапсани». Пройшов шлях від молодшого сержанта до сержанта, обіймав посаду головного сержанта взводу.

Серед нагород воїна — медаль «Ветеран війни — Учасник бойових дій», відзнака Міністра оборони України «Залізний хрест», відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаль Президента України «За військову службу Україні».

Загинув Дмитро Матвійчук 31 серпня в районі населеного пункту Федорівка Друга Бахмутського району Донецької області. Поховали його на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.