У Житомирі поховали воїна Дмитра Матвійчука, який загинув на Донеччині

Дмитро Леонідович Матвійчук народився 4 серпня 1990 року в Житомирі. Після закінчення житомирської загальноосвітньої школи №14 він здобув професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури у Вищому професійному училищі Житомирського технологічного університету.

Працював на каменеобробному підприємстві в Коростишеві, експедитором у Житомирі та в будівельному маркеті в Чуднові. 2011 року одружився — разом із дружиною виховував двох синів. Мріяв про власний будинок у передмісті та майстерню, де ремонтував би, створював і давав нове життя речам.

«Дмитро мав золоті руки. Він любив техніку, добре розбирався в електроніці, умів ремонтувати, паяти, лагодити й удосконалювати механізми. Його захоплювало все, що можна було створити власноруч. Постійно шукав нові технічні рішення, цікавився інструментами й ніколи не боявся вчитися новому. На кожному місці роботи здобував повагу людей. Дмитра знали як чесного, доброго, відповідального, працьовитого та надійного чоловіка, який сумлінно виконував свою роботу і завжди був готовий прийти на допомогу», — ідеться в дописі Житомирської міськради.

14 січня 2023 року Дмитра Матвійчука призвали на військову службу. Базову загальновійськову підготовку він проходив у Великій Британії. Згодом служив у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького у взводі безпілотних систем «Злі Сапсани». Пройшов шлях від молодшого сержанта до сержанта і став головним сержантом взводу.

Воїн був нагороджений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», відзнакою Міністра оборони України «Залізний хрест», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а також медаллю Президента України «За військову службу Україні».

Загинув Дмитро Матвійчук у боях за Україну 31 серпня 2026 року в районі населеного пункту Федорівка Друга Бахмутського району Донецької області. Поховали полеглого воїна на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.