Замісна терапія і мобілізація: що вирішує ВЛК

Участь у програмі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) із застосуванням метадону чи бупренорфіну не виключає громадянина з військового обліку автоматично. Медики під час огляду аналізують ступінь залежності, фізичний стан та поведінку пацієнта. Звільнення від служби можливе лише у разі, якщо ВЛК визнає особу повністю або обмежено придатною через тяжкий стан.

За словами юриста Сергія Рогозіна, у 2024–2026 роках комісії у більшості випадків визнають людей на активній стадії ЗПТ непридатними. Хоча формально іноді можуть встановити статус обмеженої придатності.

Основним критерієм для визнання непридатним є психічні та поведінкові розлади за МКХ-10, зокрема категорія F11 (розлади внаслідок вживання опіоїдів). Повністю непридатними вважаються пацієнти з діагнозом F11.2 (виражений хронічний синдром залежності), а також особи з абстиненцією чи психотичними розладами (коди F11.3–F11.5). До цієї групи входять і ті, хто має стійкі психічні порушення або ознаки деградації особистості.

Обмежено придатними можуть визнати пацієнтів у стані ремісії або тих, кому вдалося стабілізувати самопочуття без грубих психічних порушень. Їх потенційно можуть мобілізувати, але не направляти у бойові підрозділи. Повністю придатними вважаються лише ті, чия залежність у минулому, лікування завершено, є стійка ремісія та нормальний психічний стан.

Активних учасників ЗПТ рідко відправляють на фронт через фізичну залежність і потребу щоденного прийому препарату, ризик гострої абстиненції, неможливість забезпечити безперебійне постачання медикаментів у бойових умовах та супутню психіатричну нестабільність.

Для підтвердження стану на ВЛК військовозобов'язаному потрібно надати довідку про проходження ЗПТ, виписки з наркологічного диспансеру, зафіксований діагноз групи F11, історію лікування та висновки психіатра. Ці документи є підставою для встановлення непридатності.