Закупівлі озброєння для ЗСУ розблоковано, але ризики зберігаються

Процес закупівлі озброєння українського виробництва, який був фактично заморожений через відсутність запущених тендерів, почав відновлюватися. Про це повідомив виконавчий директор Української Ради зброярів Ігор Федірко.

За його словами, під час зустрічі в Міноборони було погоджено переважну більшість тактико-технічних характеристик, яких ринок очікував місяцями. Їх передали для запуску процедур закупівель. Також частина контрактів, що чекали на підписання, зрушила з місця.

Проблема полягала в тому, що новостворені центри компетенції при Міноборони не сформували ТТХ, необхідні для старту тендерів. Через це Агенція оборонних закупівель не могла розпочати процес, що загрожувало перериванням постачання зброї на фронт.

Федірко зазначив, що ситуація залишається складною. Центри компетенцій не розробляють ТТХ самостійно — це спільна робота Генштабу та Міноборони. Вони мають агрегувати дані про застосування озброєння, потреби війська та lessons learned. Однак між ланками тривалий час не було синхронізації, а частину рішень гальмували непорозуміння між Генштабом і міністерством.

Майже всі центри компетенцій формально створені, але в них бракує людей. Через кадрові зміни затягуються призначення та погодження документів. За оптимістичним сценарієм відчутний рух має початися до кінця місяця.

Щоб не зупиняти контрактацію, Міноборони шукає резерви та перерозподіляє кошти на прямі закупівлі там, де це можливо. Частина контрактів уже підписана або перебуває на фінальній стадії. Це тимчасове рішення, оскільки під час війни не можна зупиняти старий механізм і місяцями запускати новий.

До кінця місяця обіцяють запустити електронну систему взаємодії між ринком, АОЗ і Міноборони. Виробники зможуть відстежувати статус заявок, тендерів та контрактів.

Головною проблемою залишається фінансування. Значна частина закупівель залежить від європейських коштів, які надходять нерівномірно. Внутрішній ресурс України обмежений і не покриває всієї потреби Сил оборони.

Виробники не виступають проти тендерних процедур, але наголошують на необхідності враховувати реалії війни. Повний цикл — від тендера до постачання складної продукції — може тривати від трьох до шести місяців. Уже були випадки, коли виробники не виходили на тендери через нереальні строки, що загрожувало штрафними санкціями.

Окрема проблема — умови контрактів, де за одне порушення можуть застосовуватися кілька санкцій. Це питання поки не вирішено.

Федірко нагадав, що на початку року була майже п’ятимісячна пауза в контрактації наземних роботизованих комплексів. Такий провал не можна повторити. Виробник не може місяцями утримувати команду та виробничу лінію без замовлень, а потім за день відновити серійне виробництво.

Системні ризики, за словами Федірка, не знято: план контрактації забезпечений фінансуванням лише частково, ТТХ передаються із запізненням, центри компетенцій недоукомплектовані, електронну систему лише обіцяють запустити. Він наголосив, що важлива не персоналії, а щоб система працювала незалежно від них.