На Донеччині загинув військовий Дмитро Коваль — він був батьком новонародженої доньки

Дмитро Коваль народився 4 червня 2000 року в Обухові на Київщині. Навчався в Обухівській школі №4, згодом вступив до Київського національного університету культури і мистецтв на оператора кіно та телебачення. Після двох років денного навчання перевівся на заочне відділення й пішов до армії — повістки йому надходили протягом усього часу навчання. Згодом підписав контракт із Нацгвардією, де після АТО служив його старший брат.

У переддень повномасштабного вторгнення Коваль повернувся з чергування в Києві. Вранці його розбудив дзвінок про початок війни та скликання на оборону Київщини. Він брав участь у зачистці Ірпеня, після чого продовжив службу в регіоні.

У 2023 році, ще служачи на Київщині, він познайомився з майбутньою дружиною Тетяною через соцмережі. Через три місяці освідчився, у квітні 2024 року пара одружилася й оселилася в селі Семенівка Обухівського району. Разом виховували шестирічного сина Тетяни Артема.

Наприкінці 2024 року Коваль уперше після оборони Київщини вирушив на бойові дії. У листопаді в складі 27 окремої Печерської бригади його відрядили гранатометником до села Стельмахівка на кордоні Харківської та Луганської областей. За кілька місяців він перевівся до брата в 4 бригаду оперативного призначення «Рубіж», із якою воював зокрема на Донеччині.

У липні 2025 року Коваль уперше приїхав у відпустку з передової. Через місяць, уже на позиціях поблизу Добропілля, дізнався про вагітність дружини. На Новий Рік йому вдалося вибратися додому на кілька днів — це було перше свято, яке родина провела разом.

Наприкінці березня 2026 року Коваль приїхав у відпустку, щоб допомогти дружині підготуватися до пологів. Коли почалися перейми, він домовився про відпустку за сімейними обставинами й поїхав у пологовий разом із дружиною. Після народження доньки Аделіни він пробув удома ще десять днів.

24 травня 2026 року Коваль загинув під час бойового завдання поблизу Добропілля. Вранці разом із побратимом він мав відвезти боєкомплекти на позицію іншим військовим. Дорогою за ними почав полювати російський FPV-дрон. Коли безпілотник наблизився, військові вирішили розбігтися в різні боки, аби не загинути від удару по автівці, і тоді Дмитро натрапив на міну. Він загинув миттєво.

Поховали 25-річного захисника на кладовищі в його рідному Обухові. Рідні просять надати йому звання Героя України та закликають підтримати петицію.