Визнання зниклого військового померлим: підстави, строки та потрібні документи

Родичі військовослужбовця зі статусом зниклого безвісти не мають права на одноразову грошову допомогу від держави, оскільки базовою підставою для її нарахування є факт смерті захисника. Доступу до рухомого та нерухомого майна бійця такий статус також не відкриває. Щоб усунути цю правову невизначеність, статус потрібно змінити в судовому порядку: рішення суду про оголошення особи померлою має ті самі юридичні наслідки, що й фізична смерть.

Після набуття рішенням законної сили автоматично відкривається спадщина. Родина отримує можливість переоформити на себе майно, що належало військовому, а також подати документи на виплату грошової допомоги у зв'язку з його загибеллю.

Строки звернення до суду визначені статтею 46 Цивільного кодексу України. Особу, яка зникла безвісти через збройний конфлікт чи воєнні дії, суд може оголосити померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Водночас закон передбачає винятки: за конкретних обставин справи рішення ухвалюють ще до офіційного завершення війни, але не раніше ніж через шість місяців від моменту зникнення військового. Вимагати такого статусу одразу після зникнення неможливо.

Справи цієї категорії розглядають місцеві загальні суди за правилами окремого провадження. Родичам потрібно подати заяву, в якій чітко зазначити мету оголошення особи померлою та викласти обставини, що вказують на ймовірну загибель.

Для розгляду справи суд вимагає зібраної заздалегідь доказової бази. Ключовим свідченням на користь загибелі бійця є покази свідків. Також потрібне офіційне сповіщення про зникнення безвісти від районного ТЦК та СП. З боку військової частини надають наказ командира про переведення у статус зниклого безвісти, акт проведення службового розслідування за цим фактом та спеціальну довідку, яка підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, забезпеченні національної безпеки або стримуванні збройної агресії.