У 59 бригаді розповіли, як готують до служби колишніх засуджених

Наметове містечко, де тримають новобранців, оточене колючим дротом і розташоване в лісі. На вході висить прапор із написом англійською «Welcome to hell» («Ласкаво просимо до пекла»). Як пояснив старшина на позивний Джоні, це жарт: колишнім засудженим намагаються створити умови, у яких вони почувалися б солдатами, до яких ставляться з повагою.

За порушення розпорядку дня передбачені санкції. Новобранцям дозволяють користуватися телефонами лише годину після вечері. Якщо когось зловлять із апаратом, його можуть прибити до сосни в центрі містечка — там уже висить десяток смартфонів. Поруч лежить метрова колода з прибитим поліном, яку називають «нагородною зброєю»: проштрафившись, солдат носить її цілий день. На дверях штабу облаштована «дошка пошани» зі списаними зошитами, де порушники пишуть фразу «Я довбойоб — і хочу виправитись».

Колючий дріт по периметру має запобігати передачі наркотиків і втечам. За останні пів року був один випадок спроби пронести заборонені речовини в посилці. Нещодавно втік чоловік, який вийшов із тюрми за УДЗ після ув’язнення за самовільне залишення частини. Утікачів повертають або передають інформацію про них правоохоронцям.

Серед новобранців — Олександр на позивний Санич. Йому 50 років, він відбував покарання за умисне вбивство. За вироком мав провести за ґратами 9 років, але після третього року вирішив піти служити. «У колонії ти, як кажуть, зек. А тут уже вільна людина. Це вже на психіку дає такий поштовх. Стирається назва “зек” — і все», — пояснив він.

27-річний Станіслав — сирота, виріс у дитбудинку. У 2024 році його мобілізували, служив у 95 бригаді, брав участь у боях на Курському та Торецькому напрямках. Торік у січні пішов у СЗЧ через конфлікти з командуванням і відсутність відпусток. У серпні його затримала поліція, під час слідства додали статтю про грабіж — за словами чоловіка, у стані сп’яніння вкрав сумку на вокзалі. У тюрмі пробув близько 9 місяців, поки не приїхали рекрутери 59 бригади. «Ну звісно, хочеться бути більше військовим, ніж зеком», — зізнався він.

Новобранець Віталій із Івано-Франківська сумарно провів у в’язниці 20 років. Має вищу юридичну освіту, тричі одружувався, батько трьох дітей. Під час останнього ув’язнення дізнався, що дружина вагітна — народився хлопчик, якого назвали Віталієм. «Зараз є шанс кардинально поміняти своє життя. В основному — перестати красти, бути корисним суспільству й одночасно собі», — розповів він.

Наймолодшому солдату на позивний Кіпіш — 19 років. Він потрапив до тюрми після того, як заступився за матір: «Рік тому один якийсь чоловік напився, підійшов до балкона моєї мами й почав чіплятись. Вона зателефонувала мені, я прибіг і не розрахував сили… Він помер у комі. Я не шкодую, бо заступився, лише шкода, що у тюрму потрапив». Своє 19-річчя святкував у війську.

Інструктори зазначають, що 21 день підготовки — мало, тож заняття продовжують у районі бойових дій. Командир штурмового взводу Антон Чорний звертає увагу, що закон не передбачає щорічних відпусток для колишніх засуджених — лише до 10 днів за сімейними обставинами. Військові очікують на ухвалення законопроєкту, який розв’яже цю проблему та дасть право на переведення в інші підрозділи.

Військовий на позивний Валько прийшов артилеристом до 100 бригади, у 2024-му пішов у СЗЧ через проблеми з лікуванням. Його затримали вдома в Ковелі, у ДБР запропонували вибір: повернутися на службу або отримати 5 років. Він обрав тюрму, а згодом пішов служити до 59 бригади. «У мене виходу не було, я б точно повернувся до війська. Але ви зрозумійте: 5 років дали ні за що, і тепер мені трохи страшно ходити на завдання з деякими [колишніми засудженими]», — поділився він.

О 21:00 в містечку відбій. Перед цим солдати шикуються й читають «Промову Переможця»: «Я воїн Збройних сил України. Гідний нащадок українських героїв. Я ніколи не зраджу присягу й довіру українського народу».