Аналітик: приватні компанії отримують контроль над критичною для війни інфраструктурою

У колонці для CEPA Лунич наводить приклад, який вважає найпоказовішим. Під час підготовки удару морськими дронами по Чорноморському флоту Росії біля окупованого Криму операція залежала від Starlink, але Ілон Маск відмовився активувати систему, вважаючи, що удар може спричинити надмірну ескалацію.

«Жоден уряд не міг змусити негайно активувати систему, жоден союзницький механізм не втрутився», — зазначає аналітик.

За його словами, ця ситуація мала всі ключові ознаки «влади перемикача»: система була критично важливою для операції, альтернативи не існувало, швидко створити її було неможливо, а компанія Маска зберігала право визначати умови доступу.

Лунич наголошує, що проблема не обмежується Starlink. Приватні компанії можуть змінювати ціни та умови контрактів уже під час конфлікту, відмовлятися від окремих вимог держави або опинятися під тиском урядів інших країн.

Як приклад він згадує суперечку між Пентагоном і компанією Anthropic. Вона виникла після відмови компанії погодитися на умови контракту, які передбачали масове стеження та використання автономної зброї. За словами аналітика, це показує, як рішення, критичне для оборонної сфери, може залежати від судового процесу, а не від оперативних потреб.

США та європейські країни намагаються створювати альтернативи Starlink. Amazon розгортає супутникову систему Amazon Leo, ЄС інвестує в IRIS², а США розвивають військову версію Starlink — Starshield. Водночас альтернативи з'являються повільніше, ніж зростає залежність від наявних систем.

«Урядам варто розглядати це як постійний фактор, а не як разову проблему, яку можна усунути й забути», — пише Лунич.

Окремо аналітик звертає увагу на Тайвань. На його думку, Китай може впливати на американські компанії не лише безпосередньо військовими методами, а й через їхню комерційну залежність від китайського ринку.

Лунич вважає, що військовим потрібно готуватися не тільки до технічної відмови обладнання чи втрати мережі.

«Військові мають відпрацьовувати не лише втрату платформи чи мережі, а й втрату компанії, яка ними керує», — наголошує він.

За його словами, резервний постачальник має бути здатним перебрати на себе завдання безпосередньо під час конфлікту, а не просто бути зазначеним у контракті. Тому угоди з приватними компаніями, на думку аналітика, мають передбачати умови активації під час криз, територіальні обмеження та можливість перенесення даних.

«Дедалі більше їхня свобода дій залежатиме від того, хто тримає перемикач», — підсумовує Лунич.