Військовий хірург Сергій Кітченко після трьох ротацій оперує поранених на Вінниччині

До повномасштабного вторгнення Сергій Кітченко був асистентом кафедри хірургії Харківського медичного університету та працював у міській лікарні. У березні 2022 року він залишався в Харкові та допомагав лікувати поранених.

Згодом лікар вирішив вивезти з міста дружину та двох дітей — молодшій дитині на той момент було лише три місяці. Родина вирушила до Польщі, а дорогою назад Сергій зупинився у Вінниці та став на облік у територіальному центрі комплектування. Через кілька днів йому запропонували працювати хірургом у госпіталі.

«Через два дні дзвонять, кажуть: "Ви хірург?" Я кажу: "Так". Кажуть: "Тут відкривається госпіталь, ви не проти?" Я думаю: у Харкові вистачить хірургів, я далекий був від військової медицини. Треба, то треба», — розповів Сергій Кітченко.

Рішення, за його словами, було пов'язане і з особистим ставленням до війни. «Я живу в Харкові в центрі міста і ті, хто на нас напали, підбираю слово, бігали в мене під вікнами моєї оселі. І я бачив їх "Тигри", які їздили в центрі Харкова», — сказав лікар.

Після переходу до військової медицини Сергій Кітченко тричі був на ротаціях у районах бойових дій — на Донеччині та Запоріжжі. Він працював у військово-медичному мобільному шпиталі та входив до передових хірургічних груп. Основними завданнями медиків, за його словами, були стабілізація поранених, зупинка кровотечі та відновлення кровопостачання.

Найважче для нього — бачити молодих військових із тяжкими травмами. «Найважче дивитися на молодих знівечених хлопців, поранених, з відсутністю кінцівок, з тяжкими травмами лицевого черепа, взагалі черепно-мозкові травми», — пояснив хірург. Він додав, що в таких випадках перше завдання медиків — врятувати життя, водночас важкі поранення можуть назавжди змінити життя людини.

Серед нинішніх пацієнтів Сергія Кітченка — військовослужбовець Дмитро Орлов. У січні 2024 року він отримав поранення під час захисту позицій. Після поранення в його тілі залишилися металеві та пластикові уламки, медичної допомоги для їхнього видалення він не отримав. У серпні 2026 року чоловік повернувся з російського полону.

За словами Дмитра, ще під час перебування у полоні він звертався по медичну допомогу. «Там я звертався. Лікуючий лікар на таборі сказав: "Прийдеш додому, заробиш грошей, підеш у клініку і тобі витягнуть"», — розповів Дмитро Орлов. Після повернення в Україну військовий потрапив до лікарів на Вінниччині. Під час операції Сергій Кітченко дістав із тіла один з уламків. «А от і осколочок! Бачите, такий подаруночок від сусідів», — сказав хірург під час операції. За словами лікаря, уламки перебували в тілі пацієнта з моменту поранення 10 січня 2024 року.

Ще один пацієнт хірурга — військовослужбовець Станіслав Меланич. У лютому 2026 року він отримав поранення на Покровському напрямку. За словами військового, спочатку удар дрона травмував йому пальці, після чого він ще міг пересуватися. «Мені спочатку дрон — пальці відрубало. Але я ще ходив, зробили перев'язку», — розповів Станіслав. Після цього військовий три дні добирався до своїх. «Три дні повз до своїх, виповз. Мене розбирали. Під трупи ховався», — сказав він. Внаслідок поранення Станіслав отримав ампутації всіх чотирьох кінцівок.

Під час повторної операції Сергій Кітченко та його колеги намагалися зберегти якомога більше тканин — це має допомогти військовому в подальшому користуватися протезами. «Нічого, впораємось. Буде бігати на протезі. Можливо, навіть грати в футбол», — сказав лікар.

Попри роботу у військовому шпиталі, Сергій Кітченко підтримує зв'язок із родиною. У серпні 2022 року його дружина з дітьми повернулася в Україну, нині сім'я живе разом на Вінниччині. Діти навчаються та відвідують дитячий садок і додаткові заняття. «Дружина каже, що сім'я має бути разом. Знімаємо тут будинок. Вже діти пішли в школу тут, бо онлайн. Молодшенька ходить в дитячий садочок, на танці, на заняття і так далі», — розповів Сергій.

Сам лікар говорить, що найбільше хоче завершення війни та повернення військових додому. «Хочеться закінчення війни, щоб всі повернулися додому з передової здорові, живі, до своїх дітей, дружин, чоловіків, батьків, друзів», — сказав Сергій Кітченко.