У Вінниці 12 вересня прощаються із захисником Романом Кириченком

Роман Кириченко народився 30 липня 1978 року у Вінниці, навчався у школі №19, проходив строкову службу, а в цивільному житті працював будівельником.

Воювати він почав ще з часів АТО/ООС: з лютого 2015 року перебував на сході України у складі 14-ї механізованої бригади та боронив Мар'їнку. У травні 2017 року повернувся до цивільного життя, однак регулярно брав участь у військових зборах, де проходив перепідготовку. За цей час здобув кілька військових спеціальностей — був старшим стрільцем, навідником гармати, помічником гранатометника, механіком-водієм танка. Незадовго до повномасштабного вторгнення підписав контракт і вже зранку 24 лютого 2022 року взяв до рук зброю.

Після початку повномасштабної війни служив у 120-й бригаді територіальної оборони, де займався виявленням та знешкодженням диверсійних груп на Вінниччині. Згодом брав участь у боях поблизу Святогірська та Ізюма, служив поблизу Чорнобиля. На початку 2024 року його відправили на Покровський напрямок у складі зенітно-ракетного взводу 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура», де він обслуговував ПЗРК «Ігла» і брав участь у бойових виходах.

«Влітку 2024 року Роман приїхав додому: втомлений, брудний… Але ми були щасливі, що він живий. Тоді він здійснив свою мрію — купив сучасний велосипед. З нами Роман пробув недовго, повернувся на схід — там, де були страшні бої. Проте він сказав: “Я своїх побратимів не залишу. Як іти, то до кінця”», — розповідають рідні.

«Напередодні останнього виходу на позиції Роман зателефонував додому. Тоді ми чули його востаннє. Після цього нам побратими нам повідомили, що з групою Романа зник зв'язок. Це було в районі Желанного Покровського району 2 серпня 2024 року. Ми молились та чекали на інформацію про нього кожен день. Трималась за кожне сказане слово, за найменшу надію. Але найгірші здогади підтвердилися — ми дізналися, що він загинув. Поліг, героїчно захищаючи батьківщину», — згадує мама загиблого Валентина.

За словами родини, Роман Кириченко любив життя та природу, добре малював, вирізав з дерева, захоплювався збиранням грибів і риболовлею, завжди приходив на допомогу.

Прощання розпочнеться об 11.30 за адресою: вул. Якова Гальчевського, 1-А. О 12.30 заупокійну молитву звершать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, а о 13.00 чин поховання відбудеться на Алеї Слави Сабарівського кладовища.