У Вінниці прощаються з військовим Романом Кириченком, який загинув на Покровському напрямку

Роман В'ячеславович Кириченко народився 30 липня 1978 року у Вінниці. Навчався у школі №19, проходив строкову службу, у цивільному житті працював будівельником.

До війська він долучився у лютому 2015 року. У складі 14 механізованої бригади воював на сході України та обороняв Мар'їнку під час АТО/ООС. У травні 2017 року повернувся до цивільного життя, але продовжував брати участь у військових зборах і проходити перепідготовку. Мав кілька військових спеціальностей: був старшим стрільцем, навідником гармати, помічником гранатометника та механіком-водієм танка.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Роман Кириченко підписав контракт і 24 лютого 2022 року знову став до війська. У складі 120-ї бригади територіальної оборони виконував завдання з виявлення та знешкодження диверсійних груп на Вінниччині. Згодом воював поблизу Святогірська та Ізюма, а також служив поблизу Чорнобиля.

На початку 2024 року його направили на Покровський напрямок, де він служив у зенітно-ракетному взводі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Там Роман Кириченко провоював упродовж пів року, обслуговував переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла» та брав участь у бойових виходах.

2 серпня 2024 року в районі села Желанне Покровського району зв'язок із групою, в якій перебував військовий, зник.

«Напередодні останнього виходу на позиції Роман зателефонував додому. Тоді ми чули його востаннє. Після цього нам побратими нам повідомили, що з групою Романа зник зв'язок. Це було в районі Желанного Покровського району 2 серпня 2024 року. Ми молились та чекали на інформацію про нього кожен день. Трималась за кожне сказане слово, за найменшу надію. Але найгірші здогади підтвердилися – ми дізналися, що він загинув. Поліг, героїчно захищаючи батьківщину», – розповіла мама Романа Кириченка Валентина.

«Роман був дуже добрим, завжди приходив на допомогу, любив життя, природу. Гарно малював, вирізав з дерева. Любив збирати гриби, риболовлю», — розповіла сім'я військового.

«Влітку 2024 року Роман приїхав додому: втомлений, брудний… Але ми були щасливі, що він живий. Тоді він здійснив свою мрію – купив сучасний велосипед. З нами Роман пробув недовго, повернувся на схід – там, де були страшні бої. Проте він сказав: «Я своїх побратимів не залишу. Як іти, то до кінця»», – розповіли рідні.

Прощання із захисником розпочнеться об 11:30 за адресою: вулиця Якова Гальчевського, 1-А. О 12:30 відбудеться заупокійна молитва у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. О 13:00 військового поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.