У Вінниці 12 вересня прощаються з воїном Романом Кириченком

Роман Кириченко народився 30 липня 1978 року у Вінниці, навчався у школі №19, проходив строкову службу, а в цивільному житті працював будівельником.

Воювати він почав ще з часів АТО/ООС: з лютого 2015 року боронив Мар'їнку у складі 14-ї механізованої бригади. У травні 2017 року повернувся до цивільного життя, але регулярно брав участь у військових зборах і проходив перепідготовку. Здобув кілька військових спеціальностей — був старшим стрільцем, навідником гармати, помічником гранатометника, механіком-водієм танка. Незадовго до повномасштабного вторгнення підписав контракт, і вже зранку 24 лютого 2022 року взяв до рук зброю.

Після початку повномасштабної війни служив у 120-й бригаді територіальної оборони, де займався виявленням та знешкодженням диверсійних груп на Вінниччині. Згодом брав участь у боях поблизу Святогірська та Ізюма, служив поблизу Чорнобиля.

На початку 2024 року його перевели на Покровський напрямок у складі зенітно-ракетного взводу 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Там він обслуговував ПЗРК «Ігла» та брав участь у бойових виходах. Загалом на Покровському напрямку воював близько пів року.

«Влітку 2024 року Роман приїхав додому: втомлений, брудний… Але ми були щасливі, що він живий. Тоді він здійснив свою мрію — купив сучасний велосипед. З нами Роман пробув недовго, повернувся на схід — там, де були страшні бої. Проте він сказав: “Я своїх побратимів не залишу. Як іти, то до кінця”», — розповідають рідні.

«Напередодні останнього виходу на позиції Роман зателефонував додому. Тоді ми чули його востаннє. Після цього нам побратими нам повідомили, що з групою Романа зник зв'язок. Це було в районі Желанного Покровського району 2 серпня 2024 року. Ми молились та чекали на інформацію про нього кожен день. Трималась за кожне сказане слово, за найменшу надію. Але найгірші здогади підтвердилися — ми дізналися, що він загинув. Поліг, героїчно захищаючи батьківщину», — згадує мама воїна Валентина.

«Роман був дуже добрим, завжди приходив на допомогу, любив життя, природу. Гарно малював, вирізав з дерева. Любив збирати гриби, риболовлю», — розповідає сім'я.

Прощання розпочнеться об 11.30 за адресою: вул. Якова Гальчевського, 1-А. О 12.30 заупокійну молитву звершать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. О 13.00 чин поховання відбудеться на Алеї Слави Сабарівського кладовища.