У Вінниці прощаються з двома оборонцями: Мерзлим та Гусляковим

Олег Мерзлий, позивний «Кубік», долучився до війська восени 2024 року. Після підготовки у Великій Британії він служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка на посаді оператора радіоелектронної боротьби. Боєць виконував завдання на Покровському напрямку.

Востаннє зв'язок із ним був 16 листопада 2024 року після бою біля села Пустинка на Донеччині. Тоді військовий зник безвісти, і лише згодом підтвердилася його загибель. Олегу Мерзлому було 26 років.

Як розповіла сестра полеглого Оксана, вся родина весь час сподівалася на його повернення. Вона щосуботи брала участь в акціях пам'яті у Вінниці та їздила на подібні заходи до Києва. За її словами, звістка про загибель розбила серце, але тепер брата зможуть із почестями поховати вдома.

Прощання з Олегом Мерзлим розпочнеться о 10:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Віктор Гусляков, позивний «Цой», був мобілізований узимку 2026 року. Він служив у 65-й окремій механізованій бригаді «Великий Луг» на Оріхівському напрямку, де обіймав посаду спорядника наземних дронів. Військовий загинув 6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області. Йому було 45 років.

Тієї ночі його група виїхала на бойове завдання і потрапила під масований обстріл. Віктор першим помітив FPV-дрон і попередив побратимів, завдяки чому троє членів екіпажу вижили.

Сестра загиблого Світлана згадує брата як людину з гумором, яка завжди приносила додому котиків і доглядала їх. Він не терпів корисливих людей, був найкращим дядьком для її дітей та дідусем для першої онуки. За її словами, Віктор мріяв, щоб війна скоріше закінчилася і діти жили під мирним небом.

Прощання з Віктором Гусляковим розпочнеться об 11:00 на вулиці Л. Лук'яненка, 33, а о 12:00 — у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховання відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.