На Вінниччині після поховання військового староста склав повноваження

У Комаргороді Томашпільської громади на Вінниччині 14 серпня відбулося поховання старшого матроса морської піхоти ЗСУ Михайла Файчука. Захисник загинув 31 жовтня 2024 року поблизу Новодмитрівки Донецької області. Після бою зв'язок із ним обірвався, тривалий час військовий вважався зниклим безвісти. У серпні 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.

Під час поховання після опускання труни могилу не засипали. Про це у Facebook написала користувачка Alika Kutsa, яка назвала Михайла своїм кумом, а його дружину — сестрою. Вона розповіла, що родині вручили прапор, подякували за службу та пішли, залишивши могилу незакопаною. За її словами, рідні намагалися зв'язатися з відповідальними особами, але ніхто не відповідав на дзвінки.

У Томашпільській селищній громаді підтвердили, що під час поховання сталася ситуація, якої не мало бути, і визнали, що завершення церемонії не було належним чином організоване. У повідомленні громади йдеться, що прощання із Захисником мало бути організоване гідно, з максимальною повагою та увагою до деталей.

Після робочої наради щодо обставин події староста Комаргородського старостинського округу Олександр Чоботар написав заяву про складання повноважень. У громаді запевнили, що проаналізували ситуацію та вжили заходів, аби подібне більше не повторилося, і попросили вибачення у родини Михайла Файчука.

Михайло Файчук народився 21 листопада 1995 року в Комаргороді. Після дев'ятого класу навчався у місцевому професійному училищі, здобув спеціальності тракториста-машиніста, слюсаря та водія. У 2014 році померла його мама, після чого він став опорою для чотирьох молодших братів. Працював на Ладижинській птахофабриці, пилорамі у Вінниці, займався укладанням тротуарної плитки в Одесі, певний час працював у Польщі, а після повернення був монтером колії на станції Вапнярка Одеської залізниці.

Із дружиною Діаною виховував сина Микиту та чекав на народження доньки Міланки. 20 квітня 2023 року Михайла мобілізували до ЗСУ. Він служив старшим матросом, старшим вогнеметником взводу роти РХБ захисту 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. За службу та мужність його нагородили нагрудним знаком «За оборону України».