Військовий програв суд мікрокредитній компанії через списаний борг

17 липня 2026 року суддя Соборного районного суду Дніпра ухвалив рішення у справі військового, який позичив у мікрокредитній компанії 3 650 грн у жовтні 2025 року. Чоловік розраховував вчасно повернути кошти, але через затримку виплат за службу пропустив перший платіж на початку листопада, після чого борг почав зростати.

За словами позичальника, йому не перерахували близько 100 тис. грн через зміни у довідці військово-лікарської комісії. Військовий служить з 2016 року, має статус учасника бойових дій та брав участь в АТО. Закон звільняє таких захисників від нарахування відсотків і штрафів за простроченими кредитами, за винятком окремих видів позик, зокрема на житло, автомобілі чи обладнання для альтернативної енергетики.

Наприкінці лютого 2026 року компанія зателефонувала військовому щодо боргу. Під час розмови йому запропонували погасити лише тіло позики без відсотків та пені за умови підтвердження статусу захисника. Чоловік погодився, але за кілька днів з його картки списали 15 945 грн — повну суму боргу з нарахуваннями.

Після цього військовий звернувся до компанії з вимогою повернути надлишок, оскільки вважав, що фірма порушила домовленість. У відповідь йому повідомили, що для пільги бракує довідки форми 5 — документа про проходження військової служби, який оформлюють у військовій частині. Чоловік не зміг отримати цю довідку після переведення зі Збройних сил до Національної гвардії, хоча надав посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток та довідки про участь в АТО і бойових діях після повномасштабного вторгнення.

Скарга до Національного банку не допомогла повернути гроші, тому чоловік звернувся до суду. Суддя вивчив угоду про позику, згідно з якою позичальник дозволив компанії списувати кошти з картки. Військовий не подавав заяву про заборону такого списання. Крім того, він не надав суду розрахунків, тому визначити, яка частина списаної суми пішла на тіло позики, а яка на відсотки та пеню, було неможливо. У підсумку суд відмовив у задоволенні позову, а судові витрати покладено на державу.