Військовий перевірив гарячі лінії психологічної підтримки: більшість не працює

Військовослужбовець поділився досвідом у публічному просторі. За його словами, він намагався отримати екстрену консультацію, діючи за порадами із соціальної реклами, і почав обдзвонювати офіційні номери.

Першим він набрав номер 0 800 100 102, розміщений на сайті Міністерства охорони здоров’я як лінія психологічної допомоги. Як зазначив Василенко, номер виявився відключеним. Далі він спробував гарячу лінію Мінветеранів за номером 5522 — після семи хвилин очікування з’єднання не відбулося.

Схожа ситуація повторилася з номером Українського ветеранського фонду 0 800 33 20 29: після п’яти-семи хвилин очікування ніхто не відповів. Лінія LifeLine Ukraine за номером 7333, яка заявлена як цілодобова, видала сигнал «абонент не в мережі».

Василенко наголосив, що людина у гострому кризовому стані насилу змушує себе зробити дзвінок, а тривале очікування або вимкнений телефон позбавляють останньої надії. «Людина в гострому кризовому стані може не мати ваших клятих семи хвилин. Не тому, що вона дуже зайнята — вона вже насилу змусила себе набрати цей номер», — пояснив він. Військовий додав, що серед захисників поширений сором зізнатися у власній вразливості, а невдалий дзвінок посилює відчуття, ніби вони займають чиєсь місце.

Окремо він звернув увагу на викривлений образ військових у публічній комунікації: «Державна комунікація дуже часто сама створює з військових якихось надлюдей: незламних, нескорених... Але військові — це просто люди. Так, у багатьох межа витривалості відсунута дуже далеко — але вона все одно є. У кожного».

У підсумку він зауважив, що у критичний момент залишаються лише номери 112 або 103, однак екстрена медична допомога не призначена для кризових психологічних консультацій. Василенко звернувся до Міністерства охорони здоров’я та Мінветеранів із проханням регулярно перевіряти роботу ліній, зокрема вночі та у вихідні. «Кризова допомога, яка існує тільки у звітах/дашбордах на державних та грантових сайтах — це не допомога», — наголосив він.

Військовий попередив, що ігнорування звернень може мати трагічні наслідки: «Коли людина все-таки знаходить у собі сили простягнути руку, а у відповідь чує гудки, автовідповідач або „абонент не в мережі“, ситуація точно не стає кращою. І не треба потім питати, чому військові й ветерани мовчать до останнього... Тож наступного разу дзвінка може вже не бути. І це вже буде проблема не тільки і не стільки ветеранів — а українського суспільства в цілому».