Військові з ампутаціями станцювали вальс у Вінниці до Дня Незалежності

Біля водонапірної вежі у Вінниці захисники з різних регіонів України танцювали на протезах у парі зі своїми протезистками, ерго- та фізичними терапевтками. Підготовка тривала три тижні, заняття відбувалися тричі на тиждень.

Ерготерапевтка Марія Букша зазначила, що метою було розвантажити будні військових і показати, що на протезах можна танцювати. За її словами, спочатку учасники поставилися до ідеї з острахом, але згодом втягнулися.

Хореографиня Юлія Максименко вперше працювала з воїнами з ампутаціями. Вона розповіла, що музичний супровід і рухи підбирали так, щоб їм було зручно, без поспіху. За її словами, складність полягала в комбінуванні кроків, але з практикою це ставало легше.

Керівниця реабілітаційного центру Ольга Юзвак-Слоквіч повідомила, що танець вирішили впровадити як постійний додатковий інструмент реабілітації. Вона наголосила, що пацієнти спочатку ставилися скептично, однак згодом почали краще відчувати своє тіло, координувати рухи та зливатися з протезом. Танці, за її словами, позитивно впливають на психоемоційний стан.

Юзвак-Слоквіч танцювала з ветераном Сергієм Кумчаком, який втратив ноги та руку. Вона зазначила, що ідея танцю — патріотично-мотиваційна, і що військові, попри все, підіймаються та танцюють із посмішкою.

Військовослужбовець Сергій Давидюк із Черкащини розповів, що востаннє вальсував у школі. Він два роки був на війні, на Харківському напрямку наступив на міну та втратив ногу. Чоловік зазначив, що танець став розвантаженням, і що вони показали, що залишаються незламними — з протезом чи без.

Його партнерка, фізична терапевтка Софія Сабанюк, розповіла, що Давидюк вивчив танець за один день. Вона додала, що такі заняття допомагають хлопцям відчути легкість і подолати сумніви, а також зближують команду.

Євгеній Терещенко з Дніпра, воїн 132 окремого розвідувального батальйону ДШВ, розповів, що на фронті з 2024 року. Під час виїзду з позиції він потрапив під удар FPV-дрона, внаслідок чого втратив ліву ногу. Він зазначив, що танцювати на протезі складно, але спілкування з партнеркою та іншими допомагає відволіктися.

Валентин Янін із Хмельницького, боєць 67 бригади, вперше в житті танцював вальс. Він втратив ногу, виконуючи завдання на Дніпропетровському напрямку. Його партнеркою була протезистка.

Сергій Кумчак порадив не ставити собі бар'єри в голові та подякував партнерці за підтримку.