Військовий судився з обслуговуючою компанією через домофон у Дніпрі

30 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду Дніпра відмовила у задоволенні позову військовослужбовця, який просив відновити доступ до під'їзду та стягнути компенсацію.

Згідно з матеріалами справи, у грудні 2018 року чоловік придбав квартиру в одній із багатоповерхівок Дніпра. Від попереднього власника він отримав ключі від домофону, і до листопада 2024 року проблем із доступом не виникало.

Після зміни коду в домофоні мешканців про це не попередили. Військовий придбав новий ключ, який пропрацював менше трьох місяців. Виготовити ще один можна було лише в офісі обслуговуючої компанії, однак чоловік на той час виконував завдання на передовій у складі ЗСУ і не мав можливості регулярно туди їздити.

Спершу він намагався вирішити питання телефоном та у листуванні. Військовий відмовився платити за послугу, оскільки не вважав себе клієнтом компанії. Звернення до служби захисту прав споживачів також не дало результату. У січні 2026 року він подав позов до суду.

Під час розгляду суддя зазначила, що домофон встановили у 2007 році за бажанням мешканців. Система пропуску є спільним майном, тому покупець квартири разом із метрами отримує права та обов'язки попереднього власника, зокрема щодо домофону. Аргумент про те, що чоловік нічого не підписував і нікому нічого не винен, суд не переконав.

Суддя також вказала, що питання роботи домофону можна було винести на загальні збори мешканців, однак доказів таких спроб у справі немає. У підсумку суд дійшов висновку, що доказів того, що саме компанія перешкоджає чоловіку потрапити додому, не надано, тому у позові відмовив.