Ветеран з Олександрії здобув срібло на ультрамарафоні Carpathian YOMP 2026
Сергій Бакін, ветеран російсько-української війни з Олександрії, попри прогнози лікарів і 16 операцій, разом із побратимом Андрієм Радченком подолав 80-кілометрову гірську дистанцію на ультрамарафоні в Івано-Франківській області та виборов друге місце.
8 серпня в Івано-Франківській області відбувся ультрамарафон Carpathian YOMP 2026, учасники якого долали дистанції 40, 60 та 80 кілометрів. Сергій Бакін обрав найдовший маршрут. Разом із побратимом Андрієм Радченком він фінішував другим, пройшовши 80 кілометрів за 15 годин 29 хвилин.
Сергій Бакін — військовий у третьому поколінні. У 2014 році вступив до військового коледжу, згодом закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил. Працював бортовим авіаційним техніком вертольота Мі-8. Повномасштабне вторгнення застало його на сході України.
1 березня 2022 року під Бердянськом його гелікоптер обстріляли. У блістерах нарахували 62 пробиття від куль, у Сергія були пробиті рука та нога, перебита артерія, розтрощені кістки. За два роки він переніс 16 операцій: 12 на руці та чотири на нозі. Для відновлення кістку брали зі стегна, нерви для руки — з ніг. Деякі осколки залишилися в тілі, але закапсулювалися.
Лікарі прогнозували, що Сергій не зможе бігати чи літати. Взимку травмована рука мерзне через відсутність артерій, тож він користується рукавицями з підігрівом. Попри це, ветеран займається адаптивним спортом: має призові місця на чемпіонатах України з адаптивного жиму лежачи та гирьового спорту, грає у великий теніс і бадмінтон. У жовтні планує взяти участь в обласних змаганнях із гирьового спорту.
Нині Сергій живе та працює в Олександрії у міському відділі молоді та спорту, представляє громадську організацію «Рестарт 2025» і проводить зустрічі зі школярами.
До маршу Сергій готувався щоденними тренуваннями по 20–30 кілометрів, консультувався з тренерами щодо харчування, брав із собою енергетичні гелі та батончики. Найскладнішим випробуванням стала погода: спека змінилася буревієм і зливою, гірська місцевість із камінням та розмитими полями перетворилася на смугу перешкод.
«Я дуже боявся мокрих ніг, але уникнути цього не вдалося. Вода стояла в кросівках. Натер мозолі після десятого кілометра. Знімати взуття чи зупинятися було не можна, тому ми просто йшли далі. Останні 15 кілометрів були найважчими. Кожен крок — це біль. Мозолі лопалися по третьому колу на тому самому місці. Поруч чергувала швидка допомога, хотілося здатися, але ми з Андрієм за день до цього домовилися, що фінішуємо тільки разом», — розповів Сергій.
Під час нічної частини маршруту учасники через розбіжність підказок місцевих жителів і карти заблукали та пройшли зайвий кілометр. Попри це, вони дійшли до фінішу. Після завершення дистанції Сергій через біль майже не міг пересуватися. Його вразила підтримка волонтерів — вірян однієї з церков Тернополя, які допомогли зняти взуття, помили ноги та нагодували.
За словами ветерана, участь у таких маршах — це безбар'єрність і можливість довести собі та суспільству, що він такий самий, як усі.
