Ветеран розповів, як гарячі лінії психологічної допомоги не відповідають

Військовослужбовець Тарас Василенко, позивний «Кобзар», розповів про невдалі спроби отримати психологічну допомогу. За його словами, у стані гострої кризи він набрав кілька номерів, які офіційно заявлені як лінії підтримки для військових, але з’єднання з операторами так і не відбулося.

Першим він спробував номер 0 800 100 102, розміщений на сайті Міністерства охорони здоров’я. Лінія виявилася відключеною. Далі Василенко зателефонував на гарячу лінію Мінветеранів (5522), де прослухав близько семи хвилин очікування, але ніхто не відповів. Схожа ситуація повторилася з номером Українського ветеранського фонду 0 800 33 20 29 — там очікування тривало п’ять-сім хвилин. Лінія LifeLine Ukraine (7333), яка заявляє цілодобову роботу, також не відповіла: абонент був поза мережею.

Василенко наголошує, що людина в гострому кризовому стані не має можливості чекати на відповідь кілька хвилин. Він зазначає, що військовим часто соромно визнавати власну слабкість, і після тривалого очікування вони можуть просто покласти слухавку, вирішивши, що їхня проблема не достатньо серйозна.

Окремо він критикує державну комунікацію, яка, на його думку, створює образ військових як «надлюдей», що завжди тримаються. Він підкреслює: у кожного є межа витривалості, і коли людина наважується попросити допомоги, вона має почути живу відповідь, а не тишу.

Василенко зазначає, що екстрені номери 112 та 103 не можуть замінити кризову психологічну службу. Він закликає відповідальні органи перевіряти працездатність заявлених ліній, зокрема вночі та у вихідні, адже допомога, яка існує лише на папері, не є допомогою. За його словами, якщо військовий, який наважився зателефонувати, не отримає відповіді, наступного разу він може вже не звернутися.