Україна та JEF: як Об'єднані Експедиційні Сили можуть змінити безпеку Європи

Російсько-українська війна дедалі більше набуває глобального виміру. Участь військових із КНДР, постачання з Китаю компонентів для виробництва дронів під виглядом технологій подвійного призначення, допомога Тегерана Москві — усе це формує протистояння, яке виходить за межі Європи. У Кремлі, ймовірно, сприймають цю війну саме як конфлікт із Заходом у широкому сенсі.

Однією з причин війни, розпочатої РФ у 2014 році, називають неоімперську природу російської держави. Нещодавно Путін заявив, що його цілком задовольняють підсумки Другої світової війни — тобто система, закріплена Ялтинсько-Потсдамськими угодами з поділом Європи на блоки. Виникає парадокс: Росія своїми діями руйнує цей порядок, але наполягає на його збереженні.

НАТО сьогодні переживає кризу — через зменшення уваги США до безпеки європейських держав, бюрократичні розбіжності та технологічне відставання. Це позначається і на стратегіях та доктринах Альянсу, і на практиці: українські бійці на навчаннях перегравали ймовірного противника завдяки кращій ситуаційній обізнаності, координації, зв'язку та застосуванню дронів.

Враховуючи глобальний вимір війни, Україні потрібно шукати об'єднання для посилення тиску на РФ уже зараз — і водночас формувати альянс, який ляже в основу поствоєнної архітектури Європи та запобігатиме наступній війні. Таким блоком може стати JEF — Joint Expeditionary Force.

До JEF входять Велика Британія, Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія та Швеція. Рішення про створення Об'єднаних Експедиційних Сил ухвалили у 2014 році — в період незаконної анексії Криму. JEF не є альтернативою НАТО: це гнучкий формат, що доповнює можливості Альянсу та дозволяє швидко координувати дії, навчання й реагування на кризи в регіоні Північної Європи.

Балтійське море — один із найчутливіших для безпеки Європи регіонів. Тут проходять маршрути торговельного судноплавства, по дну прокладені кабелі, а контроль впливає на безпеку в Арктиці. Від країн Північної Європи залежать перспективи блокування російського «тіньового флоту» та можлива ізоляція угруповання в Калінінградському анклаві.

За час існування JEF порядок денний суттєво розширився: від швидкого військового реагування до захисту морських комунікацій і підводної інфраструктури, протидії гібридним загрозам, кібербезпеки, безпеки енергетичних та інформаційних мереж, спостереження за морською активністю.

Україна вже отримує масштабну військову, фінансову та політичну підтримку від держав JEF. Водночас вона має унікальний бойовий досвід — застосування безпілотних систем, розвідка, радіоелектронна боротьба, протидія дронам, інтеграція розвідувальних даних із засобами ураження. Тому Україна може бути не лише отримувачем допомоги, а й постачальником практичного досвіду та технологічних рішень.

Перспектива повноправної участі України в JEF, про яку українська сторона вже заявляла, відкриває можливості для поглиблення військової сумісності, обміну розвідувальною та технологічною інформацією, участі в навчаннях і спільному плануванні, розвитку оборонно-промислової кооперації за прикладом «Данської ініціативи». Особливо перспективним може бути створення спільних виробництв.

Дедалі складніше розділяти безпеку Балтійського та Чорного морів. Російська військова присутність, морські комунікації, енергетична інфраструктура, логістика, кіберпростір і повітряна безпека формують взаємопов'язане середовище. Звідси виникає логіка умовної вісі Північ — Південь: від Балтійського моря через Північну та Центральну Європу, Україну і Чорне море до Середземномор'я.

У березні 2026 року президент України Володимир Зеленський наголошував, що Україна готова стати повноправним членом Об'єднаних Експедиційних Сил. Надзвичайний та повноважний посол України у Великій Британії Валерій Залужний у серпні цього року зазначав: «Здобути гарантії безпеки у військовому союзі, на мою думку, найпростіше саме через JEF». Про доцільність вступу України до JEF говорив і колишній прем'єр-міністр Британії Борис Джонсон.