Слов'янськ: 25 тисяч жителів, лінія фронту за 12 кілометрів

Лінія зіткнення від околиць Слов'янська проходить приблизно за 12 кілометрів. Від початку року фронт наблизився до міста майже вдвічі. Про це свідчать дані мапи DeepState.

За щоденними зведеннями поліції регіону, російські війська найчастіше атакують Слов'янськ авіабомбами та безпілотниками.

За даними військової адміністрації, за попередній тиждень із громади евакуювалися 1600 людей.

Пенсіонер Григорій мешкає поблизу скверу Лісний. Кілька днів тому в його квартирі вибило вікна та пошкодило балкон унаслідок російського обстрілу. Чоловік каже, що лише нещодавно оновив балкон.

«Прилетів літак, скинув три бомби. І тут я стояв отут. Мене аж притисло до стінки. І жінка моя тут кричала як різана».

Біля будинку Григорій поставив піч — планує готувати на ній, якщо через обстріли не буде газу.

«Ген дрова набрав, от пічку склав. Та тут вже топили минулого року, коли у нас газу не було і світла не було. І от приходили сюди Я тут розігрівав, на столі їв. Мені 78 год. Куди мені уїжджати? І в мене грошей немає. В мене пенсія 4 000…».

Галина торгує на ринку, поруч — згорілі після обстрілів ятки. За її словами, перебоїв із підвозом продуктів немає, але ціни зростають.

«Ціни зростають, бо бояться перевізники їхати сюди. Майже місяць тому до нас прилетіло. У мене там і склад був, все. Дуже багато постраждало у нас тут яток. Виїжджають люди, звичайно, хто вже не має сил терпіти це все. Ми поки що тримаємося».

«Менше стало покупців, звісно, люди виїжджають. Іноді, як сказати, бояться виходити, бо обстріли. У нас учора чоловік загинув на зупинці, жінку поранило. Сьогодні ось я, наприклад, вночі взагалі не спала, тому що всю ніч у-у-у, дзижчать же. Ну, хлопці збивають, звичайно, а падають куди? Падають на місто, на будинки».

Інша жителька Слов'янська, Олена, переїзд не планує, бо опікується старенькими батьками та сусідами-пенсіонерами.

«Літають ці "комарики". Ми зразу Бога згадуємо, бо інакше неможливо. Я нікуди не ховаюсь, в квартирі. Куди я вночі побіжу? У мене два маломобільних пенсіонера, які на памперсах. Куди я побігу? Я нікуди не бігу, в квартирі. Встали, перехрестились і пішли на роботу».

Художник Сергій Сметанкін також наразі залишається і працює у Слов'янську.

«Я це називаю — два паралельні світи. Ми живемо, чимось займаємось, я гадаю, коли рози буду скубти. А оце — чуєте вибухи? — паралельний світ. Їхня задача — що-небудь вразити. І коли вони мають можливість вразити хоч цивільний автобус, хоч якусь ремонту групу, вони будуть це робити, бо це просто одно слово: терор».

Щоб вижити в таких умовах, каже Сметанкін, потрібно найперше мати запас їжі та води.

«А ще консерви для наших улюбленців. А також: запас ліків, котрі можуть тобі знадобитися. Бо якщо настане той час, коли не буде аптек, ну, ви розумієте, і буде дуже гаряче, ніхто тебе не поїде рятувати».