Слов'янськ: 25 тисяч жителів, фронт за 12 кілометрів, обстріли авіабомбами

За даними військової адміністрації, за попередній тиждень зі Слов'янська та громади евакуювалися 1600 людей. Нині тут мешкає близько 25 тисяч осіб — учетверо менше, ніж до того.

Від початку року фронт наблизився до міста майже вдвічі. За мапою DeepState, лінія зіткнення проходить приблизно за 12 кілометрів від околиць Слов'янська. У щоденних зведеннях поліції регіону зазначається, що російські війська найчастіше атакують місто авіабомбами та безпілотниками.

Пенсіонер Григорій мешкає поблизу скверу Лісний. Кілька днів тому в його квартирі вибило вікна та пошкодило балкон. Чоловік каже, що лише нещодавно оновив балкон.

«Прилетів літак, скинув три бомби. І тут я стояв отут. Мене аж притисло до стінки. І жінка моя тут кричала як різана».

Поряд із будинком Григорій склав піч — розраховує готувати на ній, якщо через обстріли не буде газу.

«Ген дрова набрав, от пічку склав. Та тут вже топили минулого року, коли у нас газу не було і світла не було. І от приходили сюди Я тут розігрівав, на столі їв. Мені 78 год. Куди мені уїжджати? І в мене грошей немає. В мене пенсія 4 000…».

Галина торгує на ринку, поруч із ятками, що згоріли після обстрілів. За її словами, перебоїв із підвозом продуктів немає, але ціни зростають.

«Ціни зростають, бо бояться перевізники їхати сюди. Майже місяць тому до нас прилетіло. У мене там і склад був, все. Дуже багато постраждало у нас тут яток. Виїжджають люди, звичайно, хто вже не має сил терпіти це все. Ми поки що тримаємося», — розповідає Галина.

За її словами, покупців побільшало менше, люди виїжджають і часом бояться виходити через обстріли. Жінка згадує, що напередодні на зупинці загинув чоловік, а жінку поранило, і що минулої ночі вона не спала через звук безпілотників.

«Менше стало покупців, звісно, люди виїжджають. Іноді, як сказати, бояться виходити, бо обстріли. У нас учора чоловік загинув на зупинці, жінку поранило. Сьогодні ось я, наприклад, вночі взагалі не спала, тому що всю ніч у-у-у, дзижчать же. Ну, хлопці збивають, звичайно, а падають куди? Падають на місто, на будинки».

Жителька Слов'янська Олена не планує переїздити, бо доглядає за літніми батьками та сусідами-пенсіонерами.

«Літають ці "комарики". Ми зразу Бога згадуємо, бо інакше неможливо. Я нікуди не ховаюсь, в квартирі. Куди я вночі побіжу? У мене два маломобільних пенсіонера, які на памперсах. Куди я побігу? Я нікуди не бігу, в квартирі. Встали, перехрестились і пішли на роботу».

Художник Сергій Сметанкін також залишається працювати у Слов'янську.

«Я це називаю — два паралельні світи. Ми живемо, чимось займаємось, я гадаю, коли рози буду скубти. А оце — чуєте вибухи? — паралельний світ. Їхня задача — що-небудь вразити. І коли вони мають можливість вразити хоч цивільний автобус, хоч якусь ремонту групу, вони будуть це робити, бо це просто одно слово: терор».

За його словами, для виживання в таких умовах передусім потрібен запас їжі та води.

«А ще консерви для наших улюбленців. А також: запас ліків, котрі можуть тобі знадобитися. Бо якщо настане той час, коли не буде аптек, ну, ви розумієте, і буде дуже гаряче, ніхто тебе не поїде рятувати», — вважає слов'янець.