Короткі строки контрактів загрожують постачанню 155-мм снарядів

Тендер на закупівлю далекобійних снарядів на 2026 рік було проведено лише напередодні літа, тоді як виконати замовлення підприємства мають до кінця року. Таким чином, виробники отримали близько семи місяців на контрактування комплектуючих та виготовлення боєприпасів, які належать до найбільш дефіцитних на світовому ринку.

Найскладніша ситуація склалася з пороховими зарядами. Потужності основних світових постачальників завантажені замовленнями на роки вперед. Один із виробників боєприпасів зазначив: "По порохах сьогодні працює ринок продавця. Це продукт, який потрібен, як гарячий пиріжок, усьому світу – за ним стоїть величезна черга. І якщо ви зараз хочете бути на початку черги, то вам треба було думати про це минулого року. А про постачання на наступний рік треба було думати ще у березні".

Додатковим чинником є зростання вартості компонентів. За даними співрозмовників у галузі, ціна далекобійного пороху зросла з приблизно 30 доларів за кілограм до початку повномасштабної війни до 300 доларів нині. Власного виробництва таких порохів в Україні немає, що посилює залежність від імпорту.

Виробники також вказують на системну проблему контрактів із кінцевим терміном виконання до 31 грудня. Такий формат не залишає часу на закупівлю великих партій компонентів, реагування на зриви постачання, ракетні удари по виробництву чи інші форс-мажорні обставини.

Агенція оборонних закупівель готує ще один тендер на артилерійські боєприпаси. Представники ринку припускають, що поставки за ним також можуть вимагати здійснити до кінця 2026 року. За оцінками виробників, за таких умов жоден підрядник може не встигнути виконати контракт у визначені строки.

Проблема стислих строків стосується не лише боєприпасів. Складна оборонна продукція потребує тривалого виробничого циклу, тому підприємствам потрібен горизонт планування щонайменше 12–18 місяців. Міноборони раніше заявляло про запровадження довгострокового контрактування, однак на практиці цей механізм системно не працює.

У результаті виробники змушені завчасно замовляти комплектуючі за власний кошт і фактично розпочинати виробництво до отримання державного контракту. Ці ресурси, за словами представників галузі, могли б спрямовуватися на розвиток продукції або створення резервних виробничих потужностей.