Джоан Роулінг надіслала листа українському морпіху, який у полоні переповідав «Гаррі Поттера»

Олександр Іванов, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти, брав участь в обороні Маріуполя. Після боїв на заводі Ілліча у квітні 2022 року він потрапив у полон, де провів 1494 дні.

Ще з дитинства захисник захоплювався книгами Джоан Роулінг і знав їх майже напам'ять. У полоні, де спілкування між військовополоненими було заборонене, він пошепки переповідав іншим усі сім частин серії про юного чарівника. Для багатьох це стало першим знайомством зі світом Гаррі Поттера, і після завершення однієї історії вони просили почати знову.

Історія Олександра стала відомою завдяки сюжетам телеканалу ТСН та розповідям його дружини Неллі Іванової. Друзі військового, журналістки Наталя Нагорна та Неллі Ковальська, майже на кожен обмін полоненими приїжджали з надією побачити його серед звільнених. Вони привозили символічні речі зі світу Гаррі Поттера: чарівну паличку, сову, шкарпетки з написом «Доббі вільний» та плакат із цитатою «Після стількох років?» — «Завжди».

Історію морпіха побачила громадська організація Ukraine WOW, яка вирішила звернутися до письменниці. Співзасновниці організації Ярослава Гресь та Юлія Соловей зазначили, що хотіли, аби Джоан Роулінг дізналася, як її книги допомогли українському захиснику та його побратимам пережити полон.

Письменниця не лише відповіла, а й надіслала Олександру книгу з автографом. У листі вона написала: «Я чула, що ви великий шанувальник Гаррі Поттера і що ці історії стали для вас джерелом підтримки під час російського полону. Я дуже рада дізнатися, що вас звільнили і ви повернулися додому, в Україну. Від щирого серця бажаю вам довгого й щасливого життя».

Подарунок передали військовому 31 липня, у день народження Джоан Роулінг та Гаррі Поттера. Сам Олександр зізнається, що під час полону не міг навіть мріяти про таке: «Коли я був у полоні, навіть уявити не міг, що одного дня отримаю лист від Джоан Роулінг. Її книги допомагали мені та моїм побратимам не втрачати надію, а її слова стали для мене великою підтримкою. Я дуже щасливий і безмежно вдячний. Щиро ваш, Майорчик, що вижив».