Ротаційна модель служби: як мати армію понад мільйон без безстрокової мобілізації

За різними оцінками, у 2026 році населення України становитиме від 29 до 32 мільйонів осіб. Навіть за мінімальної оцінки у 29 млн громадян, якщо 20% з них (5,8 млн) будуть залучені до виконання військового обов'язку за ротаційним принципом, це дозволить сформувати постійну та дієву армію чисельністю понад 1 млн військовослужбовців.

Запропонована модель передбачає, що військовозобов'язаний служить один рік, після чого на чотири роки повертається до цивільного життя. За такого підходу Україна стає практично нездоланною для агресора, оскільки наявність понад шести мільйонів підготовленого резерву унеможливлює будь-які плани швидкого захоплення територій.

Головними демотиваторами, які відлякують громадян від служби, дослідження називають невизначеність термінів служби, несправедливу мобілізацію та відсутність регулярної ротації. Це позбавляє людину можливості прогнозувати власне майбутнє.

Голова Українського безпекового клубу, керівник проєктів ГО «Фонд сприяння демократії» Юрій Гончаренко зазначає, що опитування щодо ротаційної моделі показують: людина обирає ухилення, коли ризики безстрокового перебування на фронті переважають будь-які можливі санкції. Натомість за фіксованого циклу служби добровільна служба стає раціональним вибором — за умови розуміння дати повернення та гарантованого періоду відновлення.

Проблема з мобілізацією, таким чином, полягає не у браку людей, а в поганій організації, неналежній комунікації та браку політичної відповідальності. Для реалізації ротаційної моделі необхідні прозорий діалог із громадянами та налаштування відповідної системи служби.

Серед додаткових компонентів — оптимізація економічного бронювання, розширення міжнародного рекрутингу, диференційована система грошового забезпечення, зміна батьківських обов'язків на час служби, гендерний паритет, підвищення рівня роботизації на лінії бойових дій, оновлення логіки територіальної оборони та нова система дозволів на зберігання зброї під час воєнного стану.

Ключовим питанням залишається довіра до військово-політичного керівництва та його готовність гарантувати чесне і прозоре виконання військового обов'язку. Такий підхід також формує новий рівень суспільної солідарності через зрозумілий розподіл ролей у захисті країни.