Аналітик: російський наступ уповільнився, Україна повертає ініціативу на окремих ділянках

Темпи російського наступу цьогоріч суттєво нижчі, ніж у попередні два роки. Для порівняння, у 2024 році російські сили захопили близько 1 900 кв. км, а у 2025-му — приблизно 3 100 кв. км.

Окремі дані Інституту вивчення війни (ISW) також вказують на зниження темпів. За оцінкою інституту, у серпні 2026 року російські війська захопили або закріпилися приблизно на 90,35 кв. км, тоді як за аналогічний період 2025 року цей показник становив 505,55 кв. км. Українські сили за серпень, за даними ISW, звільнили щонайменше 129,81 кв. км; інститут застерігає, що ця оцінка може бути заниженою через методику картографування.

Зміни фіксують на Донбасі та в Запорізькій області. Українські військові сповільнили російське просування на низці ділянок, а на окремих напрямках перейшли до контратак. Найпомітнішою Молен називає операцію «Вівальді» на півночі Донецької області. 15 вересня Третій армійський корпус заявив про зачистку від російської інфільтрації близько 75 кв. км та звільнення понад 10 кв. км території. 20 вересня корпус повідомив про повернення під контроль України 125 кв. км, з яких 50 кв. км раніше перебували під російською окупацією.

ISW також фіксує українські просування на Лиманському напрямку: операція ліквідувала значну частину російського виступу на північ від Лимана та ускладнила російський задум щодо охоплення українського оборонного району на Донеччині. Увечері 19 вересня інститут повідомив, що російські війська продовжували атаки поблизу Лимана, Покровська та Добропілля, але підтверджених просувань не мали; українські підрозділи водночас проводили контратаки.

Ще одна зміна — розвиток українських ударних можливостей середньої дальності. 18–19 вересня українські сили завдали ударів по пункту управління дронами в Покровську, логістичному складу в Рибинському та складу боєприпасів в Амвросіївці. За оцінкою ISW, удари по російській логістиці на Луганщині вже вплинули на постачання пального на відстані до 120 км від лінії фронту. Водночас Росія зберігає можливість завдавати далекобійних ударів: 18–19 вересня її війська застосували ракети та безпілотники для атак по низці областей України.

Окремо Молен звертає увагу на людський ресурс. За його оцінкою, російській армії дедалі складніше компенсувати втрати за рахунок набору контрактників, а вартість рекрутингу зростає. У серпні український Генеральний штаб оцінював втрати російської армії у 42 020 військових; ISW зазначав, що це був другий місяць поспіль із втратами понад 40 тис. осіб. Іркутська область у вересні зменшила одноразову виплату за контракт із 2,1 млн до 1,8 млн рублів на тлі проблем із виконанням регіонального бюджету.

Україна також має проблеми з особовим складом: Молен наголошує на тривалій нестачі піхоти, через яку частину завдань дедалі активніше передають безпілотним системам — не лише повітряним дронам, а й наземним роботизованим комплексам, які використовують для логістики та під час штурмів. Командування Третього армійського корпусу повідомляло про застосування наземних роботизованих комплексів під час операції «Вівальді».

В економічній частині аналізу Молен порівнює становище обох країн. Українська економіка залежить від зовнішньої фінансової підтримки через тривалу війну, руйнування інфраструктури та видатки на оборону. Російська також відчуває наслідки: за даними Bloomberg, у серпні чисті бюджетні надходження Росії від нафти скоротилися на 22% у річному вимірі та опустилися до найнижчого рівня за пів року. Водночас за чотири тижні до 13 вересня морський експорт російської нафти зріс до 3,54 млн барелів на добу.

Показники на різних картах можуть відрізнятися через різні методики оцінки контролю над територіями. Станом на 19 вересня ISW оцінював російські територіальні здобутки 2026 року в 147,7 кв. км, або 718,8 кв. км з урахуванням районів інфільтрації; за тією самою методикою українські сили звільнили щонайменше 972,56 кв. км.