Роботизовані штурми: як НРК змінюють тактику на фронті

У Національній гвардії України розповіли про організацію роботизованих штурмів із застосуванням наземних роботизованих комплексів. За словами офіцера Другого корпусу НГУ «Хартія» з позивним Еней, такі операції передбачають спільну роботу ударних, логістичних та евакуаційних платформ разом із FPV-дронами, гексакоптерами та безпілотниками літакового типу.

Повітряні засоби придушують вогневі позиції противника та знищують техніку, здатну уразити наземну платформу. НРК своєю чергою доставляють боєприпаси, евакуюють поранених або безпосередньо атакують укріплення. Піхота на ділянці удару може бути відсутня, однак споттери, які споряджають дрони та платформи, працюють поблизу кілзони у зоні підвищеного ризику.

Один оператор НРК потребує підтримки щонайменше десяти спеціалістів. До команди входять споттери, техніки, ремонтні майстерні, фахівці з підготовки бойових частин та командний центр. Після виїзду комплекс потрібно оглянути, очистити, відремонтувати та перевірити електроніку, ходову частину й канали зв’язку. Оператор зосереджується лише на виконанні завдання: маршруті, роботі ворожого РЕБ та небезпечних ділянках.

Часткова автономність НРК може зменшити кількість людей, потрібних для операції. Якщо платформа самостійно долатиме частину маршруту та продовжуватиме рух після втрати зв’язку, частину рутинних дій можна передати машині. За нинішньої пропорції один оператор до десяти фахівців навіть часткова автономність вивільнить людей для інших завдань.

Оператори безпілотників перебувають на позиціях від півтора-двох тижнів до місяця. Для ураження гармат, розрахунків БПЛА та логістики в глибині ворожих порядків екіпажам доводиться висуватися ближче до фронту, інакше дрону забракне заряду або він нестиме надто малу бойову частину. Позиції пілотів є пріоритетними цілями, противник цілеспрямовано шукає місця запуску. Грошове забезпечення операторів загалом відповідає рівню ризику, хоча піхота, яка перебуває на рубежах 60–90 днів, накопичує більші суми.

Під час операції у Куп’янську полк безпілотних систем «Лава» знищив укріплення, у якому перебували десять російських військових. Противник упродовж місяців закріпився всередині будівлі, а повітряні дрони не могли її зруйнувати через обмежену вагу бойової частини. Наземний дрон-камікадзе доставив потужніший заряд і знищив опорний пункт. Подібні ударні операції тривають майже щодня.

Підготовка роботизованого штурму може тривати від доби до тижня залежно від цілі, наявних платформ, розвідданих та погоди. У штабах застосовують процедуру MDMP і цикл OODA. Перевагу отримує сторона, яка швидше помічає зміну обстановки та організовує ураження. Погана погода обмежує повітряну розвідку, але окремі безпілотники продовжують контролювати логістичні маршрути.

На позиціях створюють резерв дронів, НРК, боєприпасів і засобів зв’язку на випадок танкового прориву чи піхотного штурму. У «Хартії» відпрацьовують алгоритм, за яким екіпажі мають підняти засоби в повітря протягом п’яти хвилин. Тренування проводять і за сценарієм раптового відключення Starlink. Постійні перевірки створюють навантаження на військових, але їхня мета — не допустити, щоб через несправний дрон піхотинцю довелося вступити у ближній бій.

Універсальне твердження про втрату 70% дронів через РЕБ і ППО некоректне: результат залежить від типу платформи, завдання та того, що вважати втратою. Частина FPV постійно контролює логістичні маршрути, обмежуючи пересування противника. Під час штурму десять радіокерованих FPV вартістю по $500 можуть бути придушені РЕБ, і лише один дістанеться цілі. Оптоволоконний дрон коштує приблизно $1500–2000, однак РЕБ не здатен заглушити його канал керування, тому порівнювати потрібно загальну вартість успішного ураження.

Наземні платформи вартістю від мільйона гривень оснащують кількома незалежними каналами зв’язку та супроводжують візуальним спостереженням. Виробники створюють НРК-носії, з яких стартують до трьох-чотирьох оптоволоконних FPV. Повністю усунути ризик втрати комплексу неможливо, але резервні канали зменшують імовірність втрати після першого застосування РЕБ.

Головне обмеження наземних роботів — фізична мобільність. Людина може за секунду перестрибнути через бруствер, тоді як більшість платформ не здатні зробити це швидко. У густому лісі, ярах і балках НРК ризикує застрягти або втратити керування. У міській забудові та на відкритій місцевості роботи виконують значну частину штурмової роботи, після чого піхота заходить для остаточної зачистки та захоплення полонених.

Повністю дистанційна війна в перспективі одного-двох років нереалістична. Під час куп’янської операції військовий із позивним Гром обходив і знищував противника в лісі, де НРК втрачав би зв’язок і буксував. Роботи можуть ізолювати позицію, зруйнувати укріплення та виснажити противника, але остаточно контролювати складну місцевість поки здатна лише людина.

Найбільший потенціал Еней бачить в автономних НРК, які здатні скоротити навантаження на операторів і зменшити кількість людей для операції. Рої дронів поки залишаються полігонною концепцією, оскільки демонстрації не відтворюють вплив РЕБ, втрату зв’язку та вогневу протидію. Масштабування роботизованих штурмів потребує навчених операторів, технічних команд і стандартизованих процедур планування. Практики «Хартії», «Азова» та Третього армійського корпусу потрібно поширювати на інші підрозділи.